— Максиме, ви стали учасником грандіозної програми відкриття нового стадіону в Астані. Які ваші враження?
— Мене не цікавила програма — зосередився виключно на грі. Звісно, сподобався стадіончик, який звели в казахській столиці. Він вміщає 30 тисяч глядачів, має унікальне покриття і ще унікальніший розсувний дах. Вперше в житті виступаю на такому стадіоні.
— На відкритті арени побував також Андрій Шевченко. Вдалося поговорити?
— Перед самим виходом на футбольне поле ми обмінялися декількома словами з Кахою та Андрієм. Вони зіграли 15 хвилин і полишили Астану. Тож довго поговорити ми не змогли.
— Ви вже провели понад місяця в «Локомотиві». Адаптувалися в колективі?
Звичайно. У нас дуже класний колектив. Проблем зі спілкуванням немає. Одразу знайшов спільну мову з Тітовим, Тіхоновим та іншими футболістами. Й інфраструктура теж супер! Щоправда, тренувальної бази «Локомотив» не має — ночуємо в готелі. Зате є всі умови для тренувань. Можемо грати у футбол і ні про що інше не думати.
— Ваш тренер Сергій Юран — людина емоційна. На тренуваннях він також такий емоційний?
— Ні, на тренуваннях я не бачу його емоцій. Він поводиться спокійно, коректно і в тих рамках, в яких повинен поводитися сучасний головний тренер.
— Він сварить футболістів?
— Ні, до такого не доходить. Він може підняти голос, але в межах дозволеного.
— До речі, ви з ним на «ти» чи на «ви»?
— З Юраном спілкуюся на «ти», але звертаюся до нього по імені та по батькові.
— В яких умовах ви проживаєте в Астані?
— Клуб винайняв мені чотирикімнатну квартиру, неподалік тренувальних полів та стадіону. Квартира — на 15 поверсі, а всього в будинку 36 поверхів.У середу туди заселиться моя сім’я: дружина та двоє доньок. Але сім’я житиме в Астані тільки до першого вересня, адже під час навчального року мої діти мають бути в українській школі.
— На вулицях люди вас впізнають?
— У нас команда нова, тому фани не встигли всіх футболістів вивчити. Мене впізнають на вулицях, але не так, як у Києві.
— Не важко здогадатися, що завдання «Локомотива» у чемпіонаті Казахстану — чемпіонство. А яка мета на міжнародній арені?
— Нам сказали спершу виконати завдання в чемпіонаті. А пізніше подумаємо про міжнародну арену. Та всі добре розуміють, що ми маємо не лише потрапити в єврокубки, але й достойно представити казахський футбол на євроарені. Команді тільки півроку, але завдання амбіційні. Саме тому я погодився поїхати до Казахстана. Тим паче, що мене запрошував особисто головний тренер.
— Юран вам телефонував?
— Так, коли я відпочивав у Криму, то не раз по телефону спілкувався з тренером. Ми обговорювали всі питання і, на щастя, про все домовилися.
Михайло Солтис
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (5)