Зараз посипалися численні аналізи поразки, меморандуми, заклики та звернення до гравців, тренерів і т.д. Вони можуть розважити (ввести в оману) тільки нас з вами Мабуть не просто так на гру прийшло усього 35 тис. глядачів, мабуть про щось здогадувалися. Ще раз повторюся, на жаль в клубі щось не так, і не треба зараз запускати казенних оптимістів типа "нічого страшного не скоїлося, все буде добре, проїхали й забули" й т.
п. Давно вже (після відходу Великого Лобана (та й чого гріха таїти, вже у останні роки його керівництва Динамо) намітився відкот від ідей того ж ВВЛ та його однодумців 70-80-х років. Трансферна політика Динамо, особливо у другій половині нульових та до 2014 не витримувала ніякої критики. Це все на фоні доволі таки помітних удач кротів на цьому тлі. Якщо й з’являлися талановиті гравці, то чомусь дуже ненадовго, й «згорали» як комета: Леко, Бангура, Вукоєвич, Р.Єрьоменко, Ідейє… Можливо когось пропустив, але це не змінює суті. Бразильський напрямок не давав результату. Талановиті гравці з фавелл чомусь розчинялися й хандрили в Динамо. Було видно, що у клубі існують угруповання: українці, темношкірі, бразильці й т.д. Це явно не сприяло взаєморозумінню в колективі. До цього додалася тренерська лихоманка. Було запрошено фахівців з країни, яка спить і бачить знищення України, у тому числі її спорту й футболу зокрема. Це вже тоді було усім притомним відомо. Команда почала сідати фізично вже на початку другого тайму. Пішли ганебні результати у єврокубках, а згодом і у ЧУ (8 поразок за сезон!!!) Це при тому, що президент клубу постійно декларував повну підтримку тренерам й виконував за контрактом усі забаганки гравців. Разом з тим тактика й стратегія, яку толерував Лобановський у 70-80 рр. зазнала змін, було повністю втрачено пресинг по всьому полю, колективний відбір, й ретельне виконання стандартних положень, яке тоді у 30-40% приносило результат (або загострення біля воріт суперника). Це свідчить про погану фізичну форму гравців, а то й не професійний підхід до тренувань та відновлень після гри. Згадаймо того ж Мілевського, який не вилазив з барів та ночників. А який талантище був… І ось вдалий минулий сезон. 38 матчів без поразок з травня 2014 , чотири фактично гри підряд, коли Шахтар не міг забити нам навіть один гол (враховуючи й цьогорічний Суперкубок, де вони забили вже на 90+) заставили багатьох з нас повірити в непогрішимість ТШ, в те що ми вже ловимо Бога за бороду. Можливо все це так і є. Тим більше відносно вдалий кінець гри з Порту у ЛЧ без Ярмоленка та наступна перемога над Маккабі налаштували нас на позитив й у ЛЧ. Але ось відбулися ігри збірної, де гравці Динамо на провідних ролях, дуже багато сил було віддано в грі з Іспанією, яка за сюжетом, самовіддачею гравців збірної України була майбуть найкращою для нас, але не за кінцевим результатом. Тому те, що за календарем випало грати з кротами відразу після емоційно виснажливого матчу ЧЄ знову ж таки наводить на думку, що клуб повинен був при затвердженні календаря, більш ретельно узгоджувати ці дати. А 20-го ж грати з Челсі(!). А тут ще на рівному місці, як це завжди у них буває, т. зв. «Східноєвропейська Барселона» вустами громадянина Росії Палкіна знову затіяла психічну атаку на Динамо з приводу молодого Зінченка. Тому поразка від ахметівського клубу й виглядає якщо не закономірною, то заставляє задуматися, а чи заслуговують багато хто у клубі їсти свій хліб з ікрою, чи може вже треба змінити пріоритети? Але надія помирає останньою, тому з нетерпінням чекатимемо спарок з клубом ще одного різновиду Луческу (а може все-таки навпаки) Моуріньо.Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
