Чи надовго ця тиша?

Ми повернулись до тиші. Я знаю, що є багато людей, які радіють перемогам Динамо. Та є багато таких, що чекають. Ми всі різні. Та після певних подій завжди тиша. Це особлива тиша. Коли радіють ті, хто завжди радіє. І коли затихають ті, хто чекає негативу. Матч із Зорею був лакмусовим папірцем. Всі вичікували своє.

Ми ж не знали що буде. Динамо по товариських матчах не показало особливих результатів і видатної гри. Зорю всі поважають через те, що Вернідуба вважають видатним тренером. Бо він, маючі дуже обмежений фінансовий і кадровий ресурси, довів, що вміє будувати сильну команду. А коли Бонавентура забив такий швидкий гол, то всі, хто вичікував, вже радісно потирали ручьонками, що ось зараз ми пройдемось по Реброву і Ко… Та не вийшло. Ще до перерви Динамо дуже переконливо довело свою перевагу за всіма компонентами гри і, головне, за рахунком. Ми побачили на полі цілісну команду.

Рахунок матчу можливо і не такий переконливий. Та гра Динамо не залишила жодних сумнівів. По суті Зоря нічого не показала. А у другому таймі особисто я довго намагався зрозуміти чи є на полі Петряк. Таки побачив його, коли він грубо почав фолити у кінці матчу.

Динамо перемогло Зорю за всіма показниками. І, що головне, у команді дебютував молодий гравець на важливій позиції опорника. Володимир Шепелєв справив дуже переконливе враження. Спокійно, виважено, грамотна зіграв. І цим ми в чергове переконались у тому, що у динамівської молоді велике майбутнє.

Дякую за увагу!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости