Бразильський "конвеєр"

Перед матчем за Суперкубок між «Динамо» і «Шахтарем» почув з радіопередачі інформацію, що «Шахтар» вісім разів ставав володарем цього призу, а «Динамо» – шість разів. Після виграшу «Динами», що мене як давнього прихильника цієї команди не могло не порадувати, рахунок щодо перемог у цьому змаганні між «Шахтарем» і «Динамо» скоротився (8:7).

Бо і на мою думку, рахунок більший, скажімо (9:6), був би дуже невідповідним реальному співвідношенню сил. Бо «Динамо» нині на підйомі і це добре усім помітно. Але хотілося б зазирнути у минуле і трохи замислитися.

Якщо повернутися, ну, так… років на тридцять назад, то «Динамо» було за часів Союзу визнаним лідером серед радянським команд, а з часів незалежності – незаперечним лідером серед команд українських. «Шахтар» за часів Союзу був командою помітною, сильною, бо частенько виступав у європейських кубках. Але статус його був значно нижчим, аніж у «Динамо». Статус «Шахтаря» можна було охарактеризувати такими словами – трохи вище, аніж… «міцний середняк». В українських чемпіонатах «Шахтар» не міг спочатку реально конкурувати з «Динамо». Але за плином часу «Шахтар» зміг у великій мірі догнати «Динамо», а у чомусь і випередити.

Тобто у порівнянні з першими українськими чемпіонатами відбулися суттєві зміни. І немалу роль у цьому зіграв, якщо можна так назвати… бразильський «конвеєр» гірників. Отже це вагоме і помітне явище… Тому і хотілося б до нього трохи придивитися. Добре це чи погано?! Коли команда з «міцного середняка» перетворюється на одного з лідерів українського футболу і достойно представляє Україну на міжнародній арені – це добре. Коли в нашому чемпіонаті починається реальна, а не лише декларована, боротьба за першість – це добре. Коли гравці українських команд грають проти високотехнічних бразильців і чомусь у них вчаться – це теж добре. Але… коли переходимо до справ збірної, виникають сумніви. Українські гравці у «Шахтарі» представлені вельми дозовано і звужено – воротар, захисники і хтось у середині поля.

Згадується момент, коли Мірча Луческу почав тренувати «Шахтар». У одному з інтерв’ю він висловив думку – мовляв, у команді шість-сім гравців міжнародного рівня і з такою командою можна досягати успіхів. Після чого у розмові болільників довелося чути:

– У команді грають три румуни… Ну, це, звичайно ж, гравці міжнародного рівня! А хто ж інші… три-чотири?!

До речі, якщо не помиляюсь, у ті часи воротарями у «Шахтарі» були легіонери, нині ж – тільки українці… Хоч якийсь, але крок уперед!

Чому ж такий спраглий інтерес до бразильців?! Ну, це легко зрозуміти. Бразильці умілі, технічні гравці. Якщо згадати, скажімо, радянську збірну, то там було немало талантів європейського рівня, що внаслідок існуючих тоді обмежень у закордонних клубах зіграти не могли. Так от «болючі» точки збірної Союзу були помітні відразу – низька точність передач і невміння реалізовувати гольові моменти. У футболі незалежної України ці проблеми, можливо, менш помітні, але все ж відчутні. У бразильців від подібних проблем голова болить менше.

Звичайно ж, у бразильських гравців є свої «больові» точки – недостатній атлетизм… низька фізична підготовка. Але це можна в умовах українського чемпіонату за певний час суттєво підтягти. До речі саме у матчах з німецькими командами «Шахтар» інколи був просто безпорадним, бо у німців і техніка, і атлетизм – на рівні!

Хитрий лис… ні, так не можна… досвідчений фахівець Мірча Луческу відразу ж зрозумів з ким йому (по-«ребровськи»!) буде легше працювати! І зрозумів це набагато раніше самого Реброва. Цьому сприяв, безперечно, його досвід керівництва італійськими футбольними клубами. Можливо, саме Луческу і підказав ідею створення бразильського «конвеєра» гірників. Скажімо, з українських клубів лише в «Шахтарі» був не раз продемонстрований такий підхід: купують юного, але талановитого бразильця… За ціною, за якою можна було б придбати зрілого майстра… Футбольні фахівці дивуються – такі гроші за гравця, який ще, нібито, нічого не може продемонструвати! Але проходять рік-два-три і цього гравця продають за значно вищу суму до відомого у Європі клубу.

Ще такий нюанс. «Шахтар» за манерою гри порівнювали… не з бразильським «Сантосом», а з іспанською «Барселоною». Тобто грають у «Шахтарі» легіонери-бразильці, а організація гри команди… європейська.

Ще один аспект нашого життя. В України немало проблем. Для їх вирішення потрібні гроші. Отож беруться кредити, а потім частенько хтось, хапаючись за серце, запитує – а як їх віддавати… та ще й з процентами!

У організацію бразильського «конвеєра» було вкладено немалі кошти, але, коли «конвеєр» запрацював, можна було переконатись у його фінансовій ефективності. Отож і бразильський «конвеєр», як мені здається, явище варте уваги…

«Конвеєр» ефективно працює, але все частіше трапляються збої. І це зрозуміло. Орієнтуватися лише на один підхід не можна. Потрібні і альтернативні підходи.

Хтось скаже – ну, це ж гра… Але там, де ефективне керівництво футболом, – можуть стати ефективнішими і інші сфери життя.

«Динамо» і «Шахтар» – лідери українського футболу. Це дуже різні за ігровим почерком і підходами щодо пошуку талантів для свого складу команди. Тим вони і хороші, що різні. До вдалих ходів суперника треба уважно придивлятись, але не варто їх бездумно копіювати. А якщо і використовувати, то… творчо переосмисливши.

Футбол – це боротьба… Отож що може протиставити динамівська «машина» бразильському «конвеєру» гірників?! О, це тема окремої розмови… Тема, що, мабуть, таки заслуговує обговорення.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости