З різних точок зору...

Завжди переконаний був у тому, що ті чи інші події і обставини слід розглядати з різних точок зору. Можна гостро і критично, а можна і трохи стриманіше. Але ж і в тому, і в тому випадку висновки можуть бути приблизно одні і ті ж.

Є у мене вірш. Написаний досить давно. Він був надрукований через кілька років після написання у одному з видань.

Потім я цей вірш оприлюднив на одному з сайтів. І ось нещодавно одержую повідомлення від редакції сайту. Виявляється, один талановитий музикант (і до речі з зовсім іншої області – ось вам можливості інтернету!) написав на цей вірш пісню.

До речі, сам вірш написаний ніби у пісенному плані. Але я більше сприймав його просто як вірш. І взагалі у мене склалося враження, що ця пісня якщо і була б написана, то десь... у цей час. І ні раніше, ні пізніше. А яка ваша думка, шановні читачі?

А вірш – ось він перед вами.

Я просто вірю Україні

Коли біда лещата стисне

І коли серце палить гнів,

Ми емігруємо у пісню –

З гірких, безрадісних часів!

І коли далеч тополина

Цвіте – як доля! – у очах,

Я просто вірю Україні,

Отій, що – в думах і піснях!

І коли серце похилилось,

Коли – як хмара! – світлий день,

Ми емігруємо у щирість –

Іще не співаних пісень!

І коли цвіт, що на калині,

Уже вогнем, кипінням струн,

Я просто вірю Україні,

Тій, що – з пісень… А не з трибун!

Тому й злились печаль і радість

І серце – як жива мішень! –

Коли нам знову повертатись

У наш такий тривожний день!

Збираєш ноти солов’їні,

Ніби бджола – духмяний мед…

Я просто вірю Україні,

Тій, що – з сердець! А не з газет.

А якщо зацікавила мелодія новоствореної пісні, то вона за такою адресою –
https://mala.storinka.org/пісня-я-просто-вірю-україні-слова-володимира-даника.html

А щоб завершувати на веселішій ноті приведу кілька свіжоспечених іронічних мініатюр.

Нині усе українське суспільство... ну, ніби сидить за партою. Вчиться – демократії! І треба, щоб ми з цього нелегкого предмета усе ж одержували не слабеньку трієчку, а... трохи вищі оцінки.

Торба демократії

Хіба ж то вас усе ж не радує

Картина... нібито проста?!

Бо ціла торба демократії!

І не кажіть – ніби пуста...

Хоча однак, вельмишановні,

Таки не скажеш... що і повна!

Політика має усе ж вирішувати проблеми суспільства. А отже політика завжди перебуватиме – у центрі уваги! І хотілося б за словесною завірюхою усе ж уміти роздивитися – а яка ж суть сказаного.

Смачні

О, скільки збіглось різних слів –

І конструктив… і деструктив…

І навіть… що ви, друзі любі –

Так звичний нам… бюрократив!

Отож слова збіглись до купи –

Смачні, мов… політичні крупи!

А виборцям завжди цікаво – а як проявляють себе ті парламентарії і ті партії, яким вони виявили свою довіру. Отож виборці і придивляються. І придивляються з неослабною увагою.

Не накував

У Гната, бач, думок немало –

Дожив до сивини волось.

– Таке в політиці бувало,

Що ні кує… ні меле… хтось!

А Гриць хоч трохи невеселий –

Зна, де убрід… а де уплав!

– Та що ти, друже… ніби меле…

Але іще не накував!

Українська демократія – вже не юна... але ще молода! Отож і хотілося б, щоб і у неї, і у партій, що її репрезентують, були глибоке коріння і суттєві традиції. Про це і наступні рядки.

Миттєво

– А передвиборна програма –

Це все ж... картина, а не рама!

Але... – знов чути від Мартина, –

Рама бува... а не картина!

Бува, не ліс... тільки дерева...

Як партію «спекли»... миттєво!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости