0,5% і талант Дениса Адлейби, якій загубили

Інтернет видання https://fanday.net/ оприлюднило інтерв’ю із вихованцем відомою Академії або академічної групи Павла Яковенко, яка з’явилась за ініціативи самого тренера та під егідою ФК «Динамо» Київ на самому початку XXI сторіччя, і була сформована з футболістів 1985 р.н. Заголовок цього матеріалу на https://dynamo.

Кожен має власну думку. Кожен має можливість її висловити, особливо якщо його точкою зору цікавляться журналісти. Мабуть доволі емоційне оціночне судження Дениса Адлейби відверто кидається в очі і може викликати різні емоції, в тому числі питання до тренера, який працював із героєм інтерв’ю.

У цьому контексті, на мою думку, є сенс нагадати деякі цікаві факти та світову статистику з приводу переходу від юнацького/молодіжного спорту/футболу до спорту вищих досягнень, тобто до професіоналів.

Цитата №1: «...Спорт высших достижений — это важно, конечно. Но, например, если мы возьмём отсев в баскетболе в Советском Союзе, то там всё было просчитано. У нас было почти 2 750 000 занимающихся баскетболом, а продукт, переходящий в дублирующие составы команд мастеров, составлял не больше 15 человек в год — это доли процента. В США этот показатель составляет 1%. И это если брать базу детей, занимающихся баскетболом и играющих потом в баскетбол на уровне первого дивизиона NCAA — NBA я вообще не беру. В лёгкой атлетике во всём мире этот показатель вряд ли составляет 1%».

Це слова Володимира Гомельського, відомого на пострадянському просторі спортивного журналіста, в минулому баскетболіста та тренера і сина видатного баскетбольного тренера Олександра Гомельського. Джерело: Гомельский: спорт всегда был внутри политики // Championat.com, 29 июля 2016. URL : https://tinyurl.com/y7qkrpyp.

Цитата №2: «Тільки в академіях Прем’єр-ліги навчається близько 3 500 хлопчиків. Наймолодшим серед них дев’ять років, хоча «передакадемічна» підготовка може розпочатися й раніше. У відповідності до Правил Розвитку Прем’єр-ліги кожному клубу дозволяється зареєструвати 250 юнаків у власній академії. Але з тих, хто вступає до академії у віці дев’яти років менше 0,5% коли-небудь зароблятимуть на життя футболом.»

Переклад з англійської, джерело: Youth football: What happens to those who don’t ‘make it? By Martha Kelner, sport correspondent //news.sky.com, Wednesday 24 February 2021. URL : https://tinyurl.com/asx7wx7t.

Я не знаю точної чисельності академічної групи Яковенка, але легко передбачити, що вона коливалась як мінімум від 18 (стандартна заявка команди на матчі під егідою національних футбольних асоціацій) до, можливо, 25 чи трохи більшої кількості футболістів. Якщо взяти ті самі 0,5% від 18 до 25 потенційних членів Академії, то з’являється інтервал від 0,09 до 0,125 футболістів, які за статистикою академій клубів АПЛ, за підсумками навчання, досягають рівня підписання довгострокових професіональних контрактів. Безумовно ці доволі малі числа виглядають на фоні людських доль молодих футболістів не лише абсолютно неоптимістично, але й десь навіть зовсім абсурдно. Одночасно, важко сперечатися із загальновизнаною статистикою.

Разом із цим нагадаю, що юнацька збірна команда України U-17, яка складалась із гравців саме 1985 р.н. кваліфікувалась до фінальної частини чемпіонату Європи УЄФА 2001/02. Збірна команда України U-19 (1985) досягла півфіналу чемпіонату Європи УЄФА 2003/04 та кваліфікувалась на Кубок світу ФІФА U-20 2005. І все це під керівництвом Павла Яковенка. П’ять футболістів 1985 р.н., випускники Академії, брали участь в фінальному турнірі чемпіонату Європи УЄФА U-21 2004/06 для футболістів 1983 р.н. і здобули срібні нагороди. Це —Артем Мілевський, Олександр Алієв, Григорій Ярмаш, Олександр Ситник та Олександр Максимов. Тобто це були вже гравці клубів професіональної футбольної ліги України. Три футболіста цієї академічної групи брали участь в офіційних матчах в складі першої національної збірної команди України: Артем Мілевський (50 матчів), Олександр Алієв (28) та Григорій Ярмаш (8).

Як наслідок, якщо взяти до уваги лише цих трьох гравців, які досягли рівня національної збірної команди «А», то такий собі «процент успішності» Академії Яковенка знаходиться в інтервал від 16,7 до 12 в залежності від заявленої вище загальної чисельності футболістів в її складі (від 18 до 25). Ці показники значно перевищують наведені раніше 0,5% або навіть більш оптимістичні 1%.

Безумовно, футболісти, яких зібрали до цієї академічної групи починали працювати в Києві не з дев’яти років (як мінімум із 14-15-ти) і вже пройшли попередню кваліфіковану селекцію і відбір, а також отримали гарний футбольний вишкіл, що в підсумку обумовило увагу до них з боку Яковенко. Але з іншої сторони, навіть маючи такий фундамент, який починався закладатися з тих самих 9-ти — 10-ти років, зберегти та розвинути власні здібності вдалось небагатьом. Завжди існують об’єктивні та суб’єктивні чинники, які впливають на долі молодих футболістів. Разом із цим слід пам’ятати про сувору правду життя та про 0,5% випускників, що згодом починають заробляти на життя саме футболом, незважаючи на великі таланти і не менш значні індивідуальні здібності на початку їх шляху в футболі. Життя — річ жорстке, а в умовах надвисокої конкуренції у професіональному спорті, зокрема у футболі, воно перетворюється на жалюгідні десяти долі відсотків вірогідності реалізації дитячих мрій про великі спортивні досягнення.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости