Сева з Севастополя

«Чтобы, умирая, воплотиться, в пароходы, строчки и другие долгие дела». (В.Маяковский, июль 1926)

"Завдяки діям наших військових зайнялося судно тилового забезпечення "Всеволод Бобров". Одне з найновіших у російському флоті. Кажуть, що "шкутильгає" до Севастополя. Зараз інформація потребує уточнення" (повідомлення представника Одеської ОВА, травень 2022)

За життя він грав у футбол і хокей, та не просто грав, а був капітаном ЦСКА – «команди лейтенантів» 40-50-х років, та збірної СРСР.

Потiм тренував футбольні та хокейні клуби, а залишивши земну юдоль, перетворився на корабель. Не можна сказати, що ця реінкарнація дуже вже тішила Севу. Адже коли мав людську подобу, завжди вважав себе якщо і офіцером, то цілком сухопутним. Хіба що, за винятком кількох років, коли грав у команді ВПС – дітищі Василя Сталіна. Життя тоді було - малина! Якось сильно забухав, і на тобі! – спізнився до вильоту свого клубу на календарний матч до Свердловська (нині-Єкатеринбург). Але ж це був, не хто інший, а Бобров! Зловивши першого-ліпшого таксиста, на позамежній швидкості кинувся до військового аеродрому. А там «сталінські соколи» миттєво сварганили для свого кумира позаплановий рейс до Свердловська.

Кінець же тієї давньої історії – абсолютно шокуючий. Приземлившись у пункті призначення, Бобров дізнався, що всі його партнери разом із тренерами та обслуговуючим персоналом розбилися під час посадки у свердловському аеропорту. Ну якщо це не перст долі, то що?

• Пляшка життя врятувала, - запевняли одні.

-У сорочці народився, - доводили інші.

Зараз же на Севі була залізна сорочка, а на борту красувалося виведене великими літерами ім'я корабля: Всеволод Бобров. І це було і втіхою, і компенсацією за незручності, спричинені холодною морською водою, та постійним снуванням десятків матросів по палубі, тобто, грудній клітці колишнього форварда..

— Звісно, ​​хотілося б у новому житті народитися Неймаром, або хоч Дзюбою, — він міркував сам із собою. – Але бути кораблем – теж не найгірший варіант. Приносиш користь Батьківщині та й приписаний до порту, названого на твою честь – Севастополем.

Раптом Севіни роздуми перервало стороннє тіло, що влетіло в сталеве черево. Усередині все спалахнуло вогнем, палуба пішла ходуном, а гучний сигнал «SOS» змішався з криками збожеволілих російських моряків. Вони бігали туди-сюди, капітан рвав на собі волосся, а сам корабель залишався незворушно-спокійним, як у тренерські роки, коли сидячи на лавці у незмінній кепчонці, не підвищуючи голосу, керував діями своїх підопічних.

• Напевно, кінці доведеться віддати, або, як у них на флоті кажуть, швартові, - філософськи обговорював він екстремальну ситуацію. – А може, встигнемо дотягти до Севастополя? О ні, там штопати почнуть, всі нутрощі замінять. Краще, накритися мідним тазом, і тихенько піти на дно. Може, в іншому житті стану новим Неймаром. Або, на крайній край, Дзюбою. Ні, Неймаром краще – бразильцям більше платять.

Євген Шрайман

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости