Сумно…дуже сумно після матчу з Вельсом, точніше, від результату цього матчу. Не на таке ми сподівались, після гри з шотландцями, але правда в тому, що Україна знову не їде на чемпіонат світу. Але , якщо трохи подумати, а спочатку заспокоїтись, то буде зрозуміло, чому не Україна їде в Катар , а інші.
Це гірка правда, але треба її приймати та робити висновки на майбутнє.Як то кажуть, - це програш тренерський , бо наробити стільки помилок неможливо , якщо керівник команди здатен подивитись трохи у майбутнє . Пам”ятаєте, колись у минулому, коли їздили на конях, на першій станції робили заміну їх на свіжих, бо неможливо живій істоті бути у формі довгий час. Футболісти теж живі істоти, як це не дивно багатьом , а що зроблено було у збірній України ? Та склад був точнісінько такий , як у першій грі и це, незважаючи на втому гравців не тільки фізичну, але й особливо психологічну. Колись казали, що переможний склад не треба змінювати . Ага... А потім ми побачили, що ця переможна команда наша вже після першого тайму не могла швидко бігати, та ще швидко мислити. Все дії були передбачені суперником . Це і є втома. Неможливо будувати команду з 11 гравців, треба мати більше футболістів для замін і робити їх вчасно. Навіть вболівальники бачили, що деякі українські футболісти після першого тайму ледь пересували ноги , але заміни почались лише з 70 хвилини. Чому так, не розумію, але це дуже нагадує не бачення реальності саме тренерським штабом, або впертість та віра в свою щасливу зірку.
Мати не одну, а декілька тактичних схем, і використати їх в залежності до дій суперника теж гарна зброя А ми як грали першу гру так і почали грати другу. Циганков знову грав зліва , але ніякої вигоди від цього збірна так і не мала. Скоріше наш гравець перетворився у футболіста-привіда, на полі був, а в грі ні. Та не тільки Циганков був непомітнім, дуже важко українцям вдавалось наблизитися до брами валійців , а далі було просте перекачування м”яча без особливої небезпеки. Заміни зовсім ні до чого не привели, бо валійці зрозуміли як грати ще до початку матчу , а наш штаб ні. Який сенс від 15 ударів по воротах, якщо вони ні до чого не привели? Здається , то були удари відчаю , а вони не завжди перетворюються на голи.
А ще, тренер не зробив висновків з особою судді, бо той Матеу Лаос завжди робить свою справу дуже неоднозначно і треба було врахувати цю його рису. А що робив наш тренер? Він попередив своїх футболістів на такі можливі дії рефері ? Заспокоїв або щось підказав? Та ні, він декілька разів спілкувався з рефері і на тому все. Я не кажу що долю матчу вирішив саме суддя, але його дії дуже нервували українців та заважали спокій тримати всю гру.
Все це разом і стало перешкодою до участі в чемпіонаті світу. Сумно, що і сьогодні не були зроблені висновки з минулих поразок...
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости