Футбол - це видовище.

Sakhavet в своєму дописі «В защиту Ферлана Менди» затронув дуже важливу тему: тему видовища в футболі.

І тут понеслось. Коментатори, не вдаючись в суть написаного, почали відповідати автору, що Ферлан Менді абсолютно не супер гравець, а далі згадали «юного» Антоні, якого вже відправили в заслання в Іспанію (для тих, хто не знає: Антоні – бразилець, що не прижився в МЮ, а нині з лютого 2025 р.

гравець Бетісу, який в 3-ох іграх забив 2 гола) і до того ж Бразилія тільки взагалі лише п'ять раз ставала чемпіоном світу...

Якщо чесно, то мені Менді ніколи не здавався супергравцем. Але в суть цього допису то не в якостях Менді, а в тому, що футбол - це в першу чергу спортивне видовище. І тут я абсолютно згоден з автором, поставив йому «Схвалюю» (на цей час єдиний). І написав коментар. А цей допис більш докладна версія мого коментаря.

Ще і ще раз. На футбол ми ходимо (а нині більше спостерігаємо по ТВ) не заради результату, а заради бажання отримати видовище. Якби не було видовища, то більшість з нас дивилась би на футбол через призму рахунку в газеті чи на спортивному сайті. Як, до речі, багато так і роблять, бо футбол наприкад від Колоса чи Інгульця вилиці зводить від позіхань.

Колеги скажіть, чому ми більше згадуємо нині кривоногого і нескладного Гаррінчу чим трьохкратного чемпіона світу Пеле. Обидва таланти, талантища зі знаком якості. Але Гаррінча робив з футболу в першу чергу видовище, а Пеле - результат.

Так, Пеле – король футболу. Звичайно – абсолютний король. Згоден на всі 100500 відсотків. А Гаррінча - шут, блазень від футболу. Шут робить короля, чи не так? Бо простіше скинути короля, ніж замінити його шута. Тому король і Пеле не з'явився на похорони Гаррінчі, коли вся Бразилія ридала, коли за його гробом йшли триста тисяч бразильців, але без короля.

Знову і знову: Пеле - король, та лише на могилі Гаррінчі вибита епітафія: «Тут лежить той, хто був РАДІСТЮ для народу – Мане Гаррінча».

Чому ми залюбки більше захоплюємось маленьким Мессі, а не залізоподібним КР. Обидва суперталанти, але Мессі, як і трохи раніше витівник від футболу Роналдіньо, більш близький тим, що робив з м'ячем те, що ним снилось ще в дитинстві. А геніальний Кріштіану - забивав, забивав і просто назабивав, поставивши свої голи на потік конвеєра. А конвеєр то – нудний. Подивіться на малюнки, які виклав в своєму дописі « В туалеті» Сєдой. Як не дивно, але вся суть футболу в них.

Той же Блохін - талант з талантищів для нашого футболу, але Заваров багатьом з нас чомусь миліший. Бо Заваров з м'ячем робив Диво, а Блохін - черговий гол. Блохін – в довідниках, а Заваров в нашій пам'яті.

До речі, це стосується і футболіста Лобановського, який в 1968 році не захотів грати в антифутбол Ошенкова. На жаль, в тренері Лобановському помер футболіст Лобановський. І, якщо чесно, не знаю чи це булу еволюція чи інволюція футболу в душі Лобановського. Не знаю.

Голанн в МанСіті, Салах - в Ліверпулі, Кейн - нині в Баварії, Левандовський в Барсі - це нині граючі легенди, але ж друзі чомусь мені, та мабуть і не тільки мені, цікавіше спостерігати за де Брюйне, Кроссом, Модрічем, зовсім хлопчиськом Ямалем, як ще недавно за Озілом. Голанн і К, друзі, ставлять крапку, а де Брюйне і К творять футбол.

Футбол - видовище… Видовище… І ще раз видовище.

Нині коли є дуже багато розваг, коли є комп’ютер, коли кожен може зіграти чи то в Mortal Kombat , чи в World of Tanks, а то й в простий Тетріс, футбол як видовище стає ще більш необхідним критерієм його життєздатності.

Cвіт йде саме цим напрямом. А ми йдемо як завжди своїм шляхом, шляхом Урфін Джуса з його дерев’яними солдатами. Тому наш футбол і втрачає популярність. Бо споглядання нескінченні серії «Комуніста» на футбольному полі викликає оскому від футболу. Футбол а-ля Кварцяний на жаль надовго завоював Україну. Завоював так, що дуже багато з нас зовсім не дивляться матчі УПЛ, віддаючи перевагу АПЛ, ЛаЛізі чи, навіть, Серії А. І це катастрофа. Бо технічний футбол, футбол «мотал», як пише автор допису (добавлю лише «мотал з розумом») у нас буде не скоро. І чи буде? Бо дітям в спортивних школах, в футбольних академіях начисто заборонено «мотатись», навіть думаючи мотатись. І тому наші футболісти в своїй основній масі (99%) не вміють і не можуть обігравати суперника один в один. Втекти можуть, а обіграти - зась.

Колеги, я не протиставляю Блохіна Заварову, Пеле Гаррінчі, Мессі КР - ні. Всі вони таланти з талантів. Я лише всього - навсього пишу за грою кого мені (особисто мені) більше хотілось би спостерігати.

Розумію, що написав дуже суперечливий текст. Критикуйте - будь ласка. Але спробуйте зрозуміти мене.

З повагою, Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости