Хто?

Прочитав сьогодні, що Федецький без сумнівів вважає, що тренером збірної повинен бути Маркевич.

Ні, ні і ще раз ні... Ніхто не сперечається про заслуги Маркевича, але шановному Мирону Богдановичу 74 роки... І цим сказано все... Він був КОЛИСЬ... Але і колись нічого не досяг. Жодного разу не вигравав приз: фіналіст, півфіналіст Кубків, вік бронзи і лише раз срібло.

По собі знаю, що в такі роки, які за широкими плечима Мирона Богдановича, як не лаштуйся, як не намагайся бути молодим, все одно ми живемо минулим: спогадами про молодість, про те, як ми шукали важіль Архімеда, щоб перевернути весь світ і не знайшли його... А може і не дуже шукали... А якщо знайшли, то не важіль Архімеда а соломинку.

Тому давайте не будемо творити собі кумирів з погляду вчорашнього дня.

На мою думку потрібен молодий і енергійний тренер з сучасними поглядами на футбол. Можливо спочатку він буде лажати, але і далі жити тридцятирічними споминами, що колись і ми були козаками... ну не козаками, а підкозачкАми - до біса...

Хто? Не знаю. Чесне слово не знаю....

Бо наш футбол - це архаїчний футбол п'ятидесятих в новому пакованні (синтетичний м'яч, бутси - галоші і непогане зелене поле і т.д.). Наш нинішній футбол - це футбол, що вперто сповідує тезу, що порядок б'є клас. Може воно й так. Але так буває раз в сезон, а клас постійно виграє ЛЧ, не кажучи вже про чемпіонат світу.

Тому не Вернидуб з Маркевичем. Вернидуб, на мій погляд, може дати лише пінка під зад, а потім все застигне в архаїці, як це не раз з ним було. Вернидуб з Маркевичем, на жаль, тренери минулого, це консервація архаїки без надій на майбутнє. Як і Петраков...

Потрібен тренер, що вміє не тільки будувати, а й проектувати. Будівельників у нас досить, а ось архітекторів - зась: і в професійному футболі, і в аматорському, і в дитячому. Ми до сих пір живемо поглядами, що фізична готовність і палаючі - це запорука успіху. Такий погляд, на мою думку, найголовніша біда нашого футболу.

І однозначно - не Ротань. Ротань клубний тренер, що будує команду роками, підбираючи гравців до купи, як ювелір алмази до кольє. А нині потрібен Фаберже, який робив все відразу і партіями...

Шовковський? Пан Олександр вміє обігрувати команди, що буксують, а команди Формули -1 і, навіть, а Формули -3 йому не по зубам.

З нинішніх українських тренерів мені до вподоби лише двоє: Руслан Костишин і Владислав Лупашко.

Костишин не тільки мотиватор (а мотиватор він ого-го-го), але й вміє добре ПІДІБРАТИ тактику під противника. І це його плюс, але це і його мінус, бо, на мою думку, він прекрасно підбирає гру під суперника, а не нав'язує йому свою гру. Тому грати першим номер Колос не вміє. І, чомусь, вважаю, що професійні футбольні знання у Костишина специфічно українські, які він добре і блискуче придуМковує, вдало вміє використовувати, але творити .... Ну знаю, не знаю. Можливо просто безпідставно чіпляюсь до пана Руслана.

Лупашко ж навпаки. Владислав намагається настирливо НАВ'ЯЗАТИ супернику свою гру. Часто це виходить. Але і часто це спричиняє провали, як було в грі з Динамо і Шахтарем в минулому сезоні. Проте такий погляд на футбол мені подобається і тому я цікавістю слідкую за Карпатами. Крім того, команда Лупашко вдало вміє перебудовувати свою гру в одному матчі, що, на жаль відсутнє у Динамо Шовковського.

Але, на жаль, Лупашко вперто гне свою лінію, навіть тоді, коли потрібно буває грати від суперника, коли потрібно грати проти м'яча. Така безальтернативність, на мою думку, це його мінус, це хвороба молодості. Рік - два йому б ще пообтертись, але боюсь, що в погоні за результатом Лупашко може відмовиться від своєї мрії грати в футбол, а не бицця-бороцця.

Тому на сьогодні вихід для збірної, як не прикро і на жаль, лише один - іноземний тренер, але не збитий пілот чи відставної кози генерал, а молодий, завзятий і бойовий лейтенант (капітан щонайбільше), який мріє про свій Тулон, як мріяв про нього колись ще нікому невідомий молодший лейтенант від артилерії Наполеон Бонапарт.

Це мої думки. Нікому їх не нав'язую. Можливо помилково дилетантські, але мої...

З повагою,
Скіф.