І кулемет застрочив знову...

Пам’ятаєте?
Пєтька остервеніло строчив з Максим – кулемету по білим за світле майбутнє комунізму, за синій платочок на Анькиних плечах. Раптом кулемет змовк.
— Василю Івановичу, патрони закінчилися!
— Ну й що, Петько! Ти ж комуніст!
І кулемет застрочив з новою силою.

До чого я?

При чому тут шведи, поляки і інші географічні новини, як колись писав трибун революції?

Залишилось лише декілька годин до гри, але тут і там, сьогодні і вчора читаєш, що цих шведів потрібно обходити, вигравати, бо за нами і Київ з Хрещатиком та Бессарабкою, і Дніпро з кручами, і Карпати з Донецьким кряжем, і Інгул з моїм рідним Чорним Ташликом, і, навіть воїни ЗСУ, які запекло нищать нащадків лєших і іваночків-дурачків.

Я категорично проти таких накачувань, проти гарячих очей, проти отримання результату, незважаючи на біль, на свої травми і переживання, проти того, що, якщо треба, то зламавши себе, кинутись грудьми на амбразуру ворожого доту. На жаль (чи може на щастя) в більшості випадків це дає зворотний ефект. По собі знаю, що після таких накачок навіть під час ігор на студентському рівні замість того, щоб віддати перспективний пас врозріз між суперниками віддаєш м'яча партнеру рядом.

Такі накачки лише посилюють мандраж і страх за те, що ти можеш підвести своїх товаришів, які б’ються за перемогу.

Такі накачки можуть бути плідними лише коли твої фізичні дані перевершують фізику суперників в рази.

Звичайно потрібно розуміти і знати, що нині у тебе на кону. Але обігрувати суперника потрібно вмінням, а не рванням жил і поломкою хрестів, синергією зусиль тренера і гравців.
Не знаю, можливо Ребров нарешті зрозуміє і відійде від ролі бога в команді, можливо в кінці –кінців усвідомить, що головний гвинтиком в команді є все –таки гравець, а перемогу здобувають загальними зусиллями всіх членів колективу, в тому числі і кухара з перекладачем і сантехніком, що тільки командна спільнодія цих рівних партнерів дозволить йому залишитись у руля збірної і вберегти більш-менш яскравий слід як тренера в історії українського футболу.

Можливо…

До речі, розумію, що на вістрі у консервативного Реброва вийде звичайно Ванат. Але я б придивився до Пономаренка. Так, Матвій малотехнічний, не витримує навантажень, часто випадає з гри, але по своїй зухвалій (я б сказав, навіть, безпардонній) натурі він не знає червоних ліній, постійно рветься за флажки і, в результаті, отримує дві –три нагоди щоб завдати вбивчого удару. І це також синергія, але синергія професійних навичок і необхідної зухвалості. Та форвард по своїй суті і повинен бути таким: не панікувати, не зариватись в собі, не піддаватись накачкам, швидко зрозуміти суть гри, брати гру на себе і бути завжди там, де навіть не хочеться бути.

Що ж досить. Хочу щоб кулемет Пєтьки строчив і строчив, не рахуючи патронів.

Та й до гри залишилось лише півдоби. Давайте спокійно дочекаємось.

З повагою,
Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости