сапер водічка про одну міжнародну зустріч із мадярами

мадярськім довбням, які освистали гімн України, присвячується: пришелепкуваті драбуги - якби не Україна, ви б вже давно смоктали у путлера та його виродків не спльовуючі, як це вже траплялося з вашими батьками та дідами у 1956-ому!

ми добре відплатили тим мадярським блазням. там у сусідньому селі стоїть кулеметний підрозділ якоісь гонведскоі частини.

а ми випадково зайшли до шинку де мадяри як шалені танцювали свій чардаш і щосили дерли горлянки.

ми сіли навпроти них, поклали ремені перед собою на стіл і кажемо: "постривайте, драбуґи, ми вже вам дамо". а один з наших, мейстершик, у нього лапа, мов біла гора, зразу ж зголосився танцювати і в когось з тих волоцюг забрати дівку з кола.

а дівчата ж були до біса гарні - з товстими литками і стегнами, окаті. а з того, як тi мадярські негідники до них тулилися та лапали іх, було видно що груди у тих дівок повні, тугі, немов м'ячики. і ці шибайґолови ім дуже подобаются. такі дівки на ярмарку не зґубляться.

отож наш мейстршик скочив у коло і хотів відібрати в одного гонведа найгарнішу дівку. тей мадяр почав щось шварґонити по своєму, а мейстршик йому з місця як зацідить у пику - той так і запоров ноcом у землю! тоді ми усі як по команді вхопили ремені, обкрутили іх навколо руки щоб багнети не повилітали, стрибнули між гонведів, а я вигукнув: "винний, чи не винний - лупцюй усіх підряд!"

і все пішло як по маслу - мадяри почали вистрибувати у вікна, а ми іх ловили за ноги та знову затягували у залу. всім їм добряче перепало. до цього вплутались іхний староста з жандармом, і вони дістали на церкву господню. шинкар теж почухався там, де не свербіло, бо почав по-німецькому лаятися - ми, мовляв, зіпсували всю вечірку.

потім ми ше довго полювали по селу на тих мадярів, котрі хотіли від нас у мишачу дірку сховатися. одного іхнього унтера знайшли в сіні на горищі в якомусь хуторі аж унизу під селом. його виказала дівчина, бо він танцював у шинку з іншою.

втелющілася вона в того мейстршика, і пішла з ним угору шляхом до кіраль-гіди. там попід лісом стоять сінники. вона затягла його у сінник, а потім домагалася від нього п'ять крон. а наш мейстршик зaмість того дав ій по пиці. він завжди думав, ніби мадярки страх які вогнисті, але та свиня, каже, лежала мова колода і безнастанно щось по-своєму цвенькала.

-одне слово, мадяри - голота, - закінчив старий сапер водічка, на що швейк зауважив:

-інший мадяр зовсім не винен що він мадяр!

-як це не винен?! - схвилювався водічка - кожен винен, дурне кажеш!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости