На початку 1984 року до київського «Динамо» повернувся Валерій Лобановський.
За рік до того він прийняв пропозицію очолити збірну СРСР і переїхав до Москви. А «Динамо» залишив на свого однодумця Юрія Морозова із Ленінграда. За рік команда розвалилася — Морозова ніхто не слухав. У підсумку — сьоме місце у чемпіонаті 1983 року. Невдало цей рік склався і для Лобановського — восени його «попросили» із збірної СРСР на вихід...
Повернувшись до Києва тренер, який перед тим п’ять разів ставав з командою чемпіоном, взявся за роботу. Нічого не виходило — команда грала щораз гірше. А восени стало зовсім погано. У підсумку в чемпіонаті 1984-го «Динамо» із Лобановським на чолі посіло найнижче на моїй пам’яті місце — десяте! На останній домашній матч проти «Кайрату» прийшло лише 800 глядачів.
А потім все змінилося. Взимку із команди прибрали Леоніда Буряка і ще кількох менш знаменитих гравців, а натомість взяли Ігоря Бєланова та Івана Яремчука. І команда двічі поспіль стала чемпіоном, виграла Кубок СРСР і Кубок Кубків.
Ні на що не натякаю. Просто нагадав історію, яку в нас не всі добре пам’ятають.
Микола НЕСЕНЮК, Facebook
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (15)