Сьогодні святкує 70-річчя культовий тренер «Волині» Віталій Кварцяний. Одним з його зіркових вихованців є колишній захисник київського «Динамо» та збірної України Олег Лужний.
Олег Лужний— Як ви потрапили до команди Кварцяного?
— В СРСР існували такі правила, що в командах Другої ліги повинні були грати два молодих гравця у домашньому матчі і один — у виїзному. Таким чином кожен молодий гравець міг себе проявити. Випускники львівського спортінтернату роз’їхались по всій країні. Мене порекомендували у луцьке «Торпедо». Так я потрапив до команди Віталія Кварцяного.
— Які були тренування у Кварцяного?
— Навантаження були серйозні, але нам, молодим, все давалось легко. Якщо тренування витримували 35-річні гравці, то мені у 16 років взагалі гріх було скаржитися. У порівнянні з навантаженнями Лобановського — це небо і земля. У Валерія Васильовича було набагато важче.
У Кварцяного я пройшов хорошу школу, яка загартувала мій характер. Наприклад, тренування в нас були за будь-якої погоди. Якось поїхали ми на збори на Закарпаття, дощ ллє як з відра, болото вище кісток, бутс не видно, а ми бігаємо. Тоді було лише два комплекти форми, яку потім доводилось прати. На друге тренування форму здебільшого не міняли, щоб дві не замазувати. Жили у спартанських умовах. Це був хороший досвід для молодих футболістів.
— Кварцяний часто на вас кричав?
— Володимирович просто так не буде ніколи кричати. Якщо кричить, значить, я щось неправильно зробив, тому образ ніяких нема. Кварцяний відчував кожного гравця — чи буде він прогресувати чи ні. Мені подобаються такі харизматичні люди. Кварцяний завжди говорив те, що думає.
— Чим вам запам’ятався Кварцяний?
— Я прийшов до нього 16-річним юнаком і він показав мені, що таке дорослий футбол — випускав грати з дядьками за 30 років. По-перше, я хочу подякувати Віталію Володимировичу. Кварцяний зіграв дуже велику роль у моїй футбольній кар’єрі та житті.
Він мені завжди підказував — як треба правильно тренуватись та грати. Я тоді був молодим, міг і загуляти, а Володимирович мені каже: «Загуляти ти ще встигнеш, а зараз треба працювати, і зарекомендувати себе!».
Мені дуже запам’ятались слова Кварцяного, які у підсумку виявились пророчими: «Ти будеш грати в „Динамо“ (Київ)». Я йому повірив і працював з подвійною енергією. Володимирович ставився до мене як до рідного сина.
— Розкажіть веселу історію, пов’язану із Кварцяним?
— У той період я служив в армії в Луцьку та грав за Торпедо. Мені дозволяли жити у гуртожитку з футболістами. Пам’ятаю, один матч я провів не дуже добре. Після гри Кварцяний прийшов до гуртожитку та взяв із собою полковника. Військовий мене одразу кликав до себе і казав: «Лужний, щоб завтра був у частині».
Я потім підходжу до Кварцяного: «Володимирович, поговоріть із полковником, щоб не забирав мене у частину. Обіцяю, що добре зіграю наступний матч». Кварцяний був тонким психологом.
— Чи хотіли б ви, щоб Кварцяний повернувся до тренерської діяльності?
— Два тижні тому я сказав Володимировичу: «Повертайтесь у футбол». Він відповів: «Я б із задоволенням, але зараз війна, не до футболу». Я двома руками за його повернення до тренерської діяльності.
Я давно казав, що якщо Кварцяний не буде тренувати, то ніякого футболу на Волині не буде. Так воно і сталося. Він дуже любив свою команду. Пам’ятаю, коли я вже грав у «Динамо», Володимирович позичив у мене гроші, щоб купити автобус для ФК «Волинь». Справжній патріот!
У волинський футбол взагалі не треба нікому лізти. Там є Кварцяний!
— Ваші побажання Кварцяному.
— Хочу побажати, щоб ми разом відзначили його сторіччя і через 30 років ви знову мені зателефонували, щоб взяти таке ж інтерв’ю про Володимировича. Бажаю, що він повернувся у футбол, знайшов спонсорів, відродив ФК Волинь і досягнув з командою якогось результату.
Віталій Володимирович, дуже Вам дякую за все те, що Ви зробили у моєму житті. Здоров’я Вам, щастя, миру, любові і радості від життя!
Андрій Піскун
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
