У середу збірна України 2005 року народження стартує у кваліфікації до Євро (U-19). Під час першого раунду кваліфікації суперниками українців будуть команди Мальти, Косово та Словаччини. Для проходу у еліт-раунд, який відбудеться у березні, підопічні Олега Кузнецова повинні зайняти одне з двох перших місць.
Давид Фесюк разом із командою з першого відбору ще на Євро (U-17) восени 2021 року. За цей час український воротар зміг дійти до фіналу Юнацької Ліги УЄФА із своїм клубом «Хайдуком». Про перспективи у кваліфікації разом із збірною та клубні справи Давид розповів перед самим вильотом на Мальту.
Давид Фесюк— Які очікування від першого раунду кваліфікації?
— Потрібно ставити завдання виграти всі три гри, здобути найбільше очків. Вийти з першого чи другого місця — велика різниця, яка потім плине на жеребкування під час еліт-раунду.
Але наперед нічого не потрібно загадувати. Всі три гри будуть не простими. У мене є одноклубник у «Хайдуку» з Косово Алпі Шахіні, який каже, що вони готуються. У них хороша команда — багато гравців з системи німецьких клубів. Косовари мають велику кількість легіонерів, десь до 90 відсотків. Про Словаччину взагалі говорити не буду. Маю там багато знайомих, з яким грав. Ніно Марцеллі за першу команду «Слована» вже грає на постійній основі.
— Ваша родина мешкає у Братиславі. Для Вас буде принциповий матч проти Словаччини?
— Я про це особливо не думаю. Для мене кожен матч за збірну важливий для принциповий. Ставлю перед собою завжди найвищі завдання.
Проти Словаччини буде приємно зіграти проти своїх друзів. Багатьох я знаю по Академії Слована, проти когось грав. Але на полі не має ніяких друзів, чи знайомих, тільки суперники та перемога твоєї команди. Особливо, якщо це стосується збірної.
— З ким зі словаків підтримуєте спілкування?
— Знаю 6−7 гравців. Мілон Регуш із «Хоффенхайму», Міхал Свобода з «Болоньї». Анді Масалік він у першій лізі Словаччини грає. Вищезгаданий Ніно Марцеллі. Максиміліан Марко із юнацької команди «Слована».
— Словаччина наш головний конкурент?
— На перший погляд можна сказати, що це легка група з Словаччиною, Косово та Мальтою та з неї просто вийти. Але зараз такий футбол, що жодного суперника не потрібно недооцінювати. Мальта буде грати при підтримці власних вболівальників. Косово має багато легіонерів, які формуються у Європі У Словаччини підібралося сильне покоління гравців. Слабких суперників тут не має. На кожного потрібно виходити зі 100 відсотковим налаштуванням.
— В чому головна сила словаків?
— Вони добре грають на контратаках. У них хороша оборона. Скоріше за все будуть грати у три центральні захисники. У них є швидкі вінгери, як Ніно Марцеллі, який може втекти. В середині поля диригент Мілан Регус. Він веде гру «Хоффенхайма» у юнацькій Бундеслізі. Команда на ходу.
— У квітні 2022 року у Сієні Україна грала проти Косово в еліт-раунді до Євро (U-17). Вдалося вирвати перемогу тільки у кінці гри. Які залишилися спогади?
— Проти нас буде грати зовсім інша команда. Дуже багато змінилися. У них змінився тренер. Було 2−3 тренувальних збори. Провели секцію. Вони перед собою ставлять завдання проти до наступного раунду.
— Місяць тому збірна була на товариському турнірі в Кореї. У Сеулі зайняли друге місце. Чого не вистачило для перемоги?
— Скоріше за все адаптації. Першу гру проти господарів нам було важко грати через клімат, інший часовий пояс. Сумбурно почали. Далі вже було простіше. Найкраща гра вийшла проти Марокко в останньому турі. Коли перемогли на рік старшого суперника.
— У Кореї багато пропускали. В чому була проблема?
— Це принюхувалися один до одного. Команда кадрово змінилася. Звикали один до одного. Все-таки до цього останній раз бачилися півтора року тому. Всі три гри були дуже не прості, проти сильних суперників. Ну нуль майже ніхто не зіграв на турнірі. Атака переважала над обороною. Всі хотіли забивати та перемагати.
— У збірної України 2005 року була тривала перерва з квітні 2022 року по жовтень 2023 рік. Підтримували зв’язок з гравцями?
— Звісно, ми сумували за збірної. Хотілося побачитися із хлопцями. У нас дуже добре відносини в середині колективу. Ми спілкувалися. Було приємно всіх бачити. У нас дуже дружний колектив. Це один із наших плюсів, що ми всі як родина.
— Як загалом Корея?
— Не дуже сподобалося. Їжа не дуже смакувала. Вона гостра та солона. Потрібно було звикати до багатьох речей.
— Вашим конкурентом був В’ячеслав Суркіс. Як у вас склалися відносини?
— Ми потоваришували. Це дуже хороший та приємний хлопець попри статус його батька. Славік дуже скромний та працьовитий. У мене залишилися тільки хороші враження від знайомства.
— З ким зі збірної найбільше товаришуєте?
— Тяжко сказати з ким я не спілкуюся. Дуже відкрита команда, всі між собою спілкуються. Зрозуміло, що найбільше спілкуюся з одноклубником Степаном Лисенком. Але там само гарні відносини з гравцями «Динамо», «Шахтаря» та інших команд. Коли хтось приїздить новий, особливо з легіонерів, то ми намагаємося всі йому допомогти швидше адаптуватися в команді.
— Який загалом Олег Кузнецов, як тренер?
— Олег Володимирович — досвідчений фахівець, справжній професіонал. На першому місці у нього — відповідальність за кожен рух, не робити простих помилок у розіграші м’яча. Збалансована оборана, при якій гравці не йдуть в агресивний відбір, скоріше позиційний. Від форвардів хоче бачите обіграш один в один в крайніх зонах та вміння забивати, шукати свій момент. Ми всі об’єднані навколо тренера, навколо гравців. У нас хороший колектив. Ми можемо далеко зайти. Потрібно тільки відповідально підійти до збору. Якщо ми покажемо свої найкращі якості, то зможемо подолати кваліфікацію.
— Що можете сказати про тренера воротарів Краковського?
— Сергій Вікторович Краковський — досвідчений тренер. З ним приємно працювати. Не зважаючи, що у нас так рідко бувають збори і що насправді у нас так мало тренувань, Сергій Вікторович дає насправді дуже цінні поради Але найбільше мені імпонує те, що він просто дуже хороша людина.
— Олег Кузнцеов викликав три воротарі під час кваліфікації. Не боїтеся конкуренції?
— Навпаки, краще коли є конкуренція. Є куди прагнути та потрібно працювати ще більше. Сподіваюся, що отримаю свій ігровий час та допоможу збірній.
— Як ваші справи йдуть у Хорватії?
— Задоволений. Маю стабільну ігрову практику в юнацькій команді «Хайдука». Ділимо із «Динамо» (Загреб) перше місце у турнірній таблиці. Один-два рази на тиждень тренуюся із першою командою «Хайдука». Тут система особлива. Тому тренування дуже важливі. До багатьох речей потрібно звикати.
— Минулого сезону «Хайдук» був у фіналі Юнацької Ліги УЄФА. Які залишилися враження?
— Це чудо, що ми туди попали. Нас ніхто там не чекав. Це була справжня сенсація. Ми дійшли до фіналу, перемігши «Габалу», «Аполонью», «Шахтар», «МанСіті», «Борусію» та «Мілан». В результаті до Спліту ми привезли срібні медалі Ліги УЕФА. Величезна вдячність нашим фанатам, які підтримували нас. Фанати — це найкраще в світі. Ніколи такого не бачив, щоб була така підтримка юнацької команди. Це була неймовірна мотивація, коли на виїзний матч приїздить 15 тисяч. Ми хотіли зіграти для них, потім вже думали про себе.
— Влітку ваш одноклубник 16-річний Лука Вушкович перейшов у «Тоттенгем». Розкажіть більше за нього?
— Це дуже професійний футболіст. Постійно стежить за собою. Видна рука батька, який виховав не тільки його, але і брата, який зараз грає у Німеччині. «Хайдук» заробив на родині Вушковичів десь 17 млн євро.
Лука — великий талант. Коли я тільки прийшов у команду у U-17, то він був зовсім малим, але вже вирізнявся на цьому рівні бувши молодшим на 2−3 роки від інших. Але також це працьовитий футболіст. Намагається, викладатися на кожному тренуванні. Коли він вже був у першій команді, але спустили у юнацьку після травми набрати форму, то він викладався на повну. Буває таке часто, що коли спускають нижче футболіста, що це сприймають як образу. Лука все розумів та працював навіть більше за інших, щоб повернути собі кондиції.
— У першій команді «Хайдука» є колишній воротар «Астон Вілли» та збірно Хорватії Ловро Калинич. Які у вас відносини?
— Напевно, з першої команди я спілкуюся з ним найбільше. Також проводимо разом час. Він багато підказує. Дуже хороша людина. У маленьких деталях розповідає, що робити. Коли не дістав м’яч, то він по полицях розклав цей епізод, щоб я підправив. Він дуже простий хлопець з хорошим відчуттям гумору. Десь схожий на іншого колишнього воротаря збірної Хорватії Даніеля Субашича, який раніше був у команді.
— Ви майже рік працювали разом із Томіславом Рогічем, який був тренером воротарів «Хайдука». Це колишній асистент Мірчі Луческу. Що скажете про нього?
— Дуже специфічний наставник. У нього є своє тренерська методологія. Трохи інша від «Хайдука», як було до цього. Великі навантаження фізичні потрібно вміти переносити. Видно, що він великий професіонал. Його тренування допомагають прогресувати. Щось нове від нього взяв.
Рогіч дуже переживав за команду. Коли програвали у нього весь тиждень був не найкращий настрій. Він переживає за кожну поразку, за кожен гол. Він дуже емоційна людина. Але це не виводить його зі стану професіоналу під час тренувань. Шкода, що нещодавно Рогіч залишив «Хайдук». З ним було приємно працювати.
— Давиде, на завершення хочу побажати вам і нашій юнацькій збірній успішного виступу у кваліфікаційному раунді на Мальті. Разом зі всією Україною вболіватимемо за вас.
— Дякую. Для мене — велика гордість і честь представляти Україну, особливо в такий непростий час. Користуючись нагодою, хотів би передати привіт моєму рідному містечку Дубно, що на Рівненщині і побажати всій Україні швидкої перемоги та мирного неба.
Сергій ТИЩЕНКО
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар