Капітан румунської «Університаті» (Клуж) Александру Кіпчу прокоментував для клубної прес-служби «суху» нічию з «Динамо» в першому матчі 1-го кваліфікаційного раунду Ліги Європи.
Александру Кіпчу— Алекс, завдання виконане? Не пропустили, вистояли до фінального свистка. Якщо підсумувати, це великий результат?
— Так, саме це я й хотів сказати. Не знаю, чи це було нашим головним завданням, але так, це великий результат проти історичної команди. Думаю, багато хто в Румунії, та й не тільки, не давав нам жодних шансів у цьому матчі. Але ми досягли великого, як на мене, результату для історії нашого клубу. Це лише наша друга участь у єврокубках за стільки років, ще й у сильнішому турнірі, ніж торік. Думаю, ми добре представили і себе, і румунський футбол. На стадіоні було багато наших уболівальників, ще більше дивилися матч по телебаченню. І навіть ті румуни, які не підтримують «Університатю» (Клуж), думаю, відчули певну гордість, що ми вистояли проти такої команди.
— Вас не злякало ім'я «Динамо»? Ви вийшли дуже сміливо і навіть створили найнебезпечніший момент матчу.
— Це мені казав і їхній капітан після тієї нагоди, яку ми не реалізували. Ми дуже добре вивчили суперника. Я знав майже всіх їхніх футболістів. Знав, що Шапаренко, Пономаренко, Волошин викликалися до збірної, капітан також грав за національну команду. Ми знали, що це дуже якісна команда, особливо в перехідних фазах. Сьогодні вони кілька разів нас пробачили, але все одно було видно: щойно ми втрачали м'яч, вони одразу опинялися біля наших воріт. Ми розуміли, що маємо грати компактно й терпіти. Перед грою я казав хлопцям, що на чемпіонаті світу були команди, як-от Кабо-Верде чи Парагвай, які також оборонялися проти сильніших суперників і виглядали дуже гідно. Це було нашим орієнтиром. Думаю, у матчі-відповіді в нас також буде свій шанс.
— Вам ще й не вистачало Лукича…
— Так, це правда. Ми втратили, мабуть, нашого найкращого футболіста. Він гравець рівня Пономаренка, наприклад, який навіть забивав на чемпіонаті світу. Нам його дуже не вистачало. Крім того, не зміг зіграти наш основний правий захисник Міканович, довелося імпровізувати, але Жук провів дуже хороший матч. Ми мали кадрові проблеми, тоді як суперник був у майже оптимальному складі. Але це футбол. У Клужі ми теж будемо боротися. Сподіваюся, поб'ємо рекорд відвідуваності. Якщо раніше було 25-26 тисяч, то тепер хотілося б ще більше. Після такого результату ми це заслужили. З нашими вболівальниками за спиною можливо все. Але, звичайно, ми не побіжимо вперед без оглядки. Ми знаємо свої сильні й слабкі сторони.
— Ви сказали після гри, що румуни іноді неправильно оцінюють суперників. Що мали на увазі?
— Саме так. Ми часто або надто боїмося суперника, або, навпаки, починаємо його недооцінювати. Ми говорили про це з хлопцями після матчу. Перед грою всі думали: «Динамо» (Київ) — це щось неймовірне. А після 0:0 вже скажуть: «Та вони не такі вже й сильні». Потрібно зберігати баланс. Якби ми сьогодні програли 0:4, усі говорили б, що «Динамо» — найкраща команда у світі. Зараз будуть інші оцінки. Але ми повинні залишатися собою — компактною командою, яка намагається максимум витиснути зі своїх можливостей.
— Сьогодні багато говорили про підтримку ваших уболівальників…
— Так. Навіть моя дружина була на матчі. У неї є подруга дитинства, яка живе в Польщі й одружена з поляком. Вони теж були вражені нашими фанатами. Мені сьогодні кілька людей сказали: «Які у вас неймовірні вболівальники». І це особливо цінно, бо історія нашого клубу більше створена саме ними, ніж великими результатами. Ми ж намагаємося крок за кроком будувати щось більше. Минулого року був вихід у Лігу конференцій, тепер — Ліга Європи, боротьба за чемпіонство. Ми кладемо по одній цеглині у фундамент. Такі матчі додають досвіду, а наступні покоління, діти, які зараз грають у Клужі, зможуть досягти ще більшого.
— Ви також хотіли сказати кілька слів про Габріеля Мурешана…
— Так. Зараз згадав про нього. Це величезна трагедія. Хочу висловити співчуття його родині. Він був чудовим футболістом і прекрасною людиною. Коли я дебютував за збірну, здається, це був його останній матч у національній команді, і ми тоді грали разом. Ми зараз говоримо про футбол і результат, але те, що сталося, просто жахливо. Це дуже вразило й нас.
— Попереду ще Суперкубок.
— Так, тепер готуємося до Суперкубка. Бігтимемо за всіма зайцями. Минулого року теж бігли одразу за кількома цілями й не спіймали жодної. Попереду Суперкубок, потім матч-відповідь із «Динамо», а далі побачимо, що нам запропонує футбол. Уболівальники вже мріють про Салоніки, хоча я кажу: спочатку давайте подивимося, що буде з «Динамо». А ще сподіваюся, що на домашньому матчі ми встановимо новий рекорд відвідуваності. Це потрібно не для фінансів клубу, а для нас, футболістів. Хоч на стадіоні й є легкоатлетична доріжка, яка трохи віддаляє трибуни, підтримка вболівальників усе одно може стати нашим величезним козирем.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
