Колишній тренер київського «Динамо» та збірної України Олексій Михайличенко розповів в інтерв’ю Олександрові Гливинському, як у 90-ті відмовився грати за збірну Росії.
Олексій Михайличенко— Попри те, що ви грали за збірну СНД, усе ж не прийняли пропозицію виступати за збірну Росії й зрештою провели два матчі за збірну України. Для вас це було принципово?
— Так. Дуже принципово. Я дуже радий, що зіграв ці два матчі. Чесно кажучи, очікував, що мене викличуть раніше. Але тоді була складна ситуація. Уже потім дізнався, що були якісь проблеми з грошима, не було навіть можливості запросити футболістів із-за кордону. Я казав: «Ну а чому було просто не подзвонити мені? Я б за власні кошти приїхав».
Тоді все тільки починалося, усе було на великому безгрошів'ї. Я дуже добре розумію ту ситуацію, тому що найважливіше було провести ці матчі, заявити про себе як про футбольну країну. Показати, що в нас є своя федерація, свій футбол, своя країна. Це було дуже важливо. Я це розумію, але все одно міг зіграти трохи більше.
— Я пам'ятаю, наскільки це був важливий момент для нас, для вболівальників. Ви — зірка футболу після «Динамо», «Сампдорії» та «Рейнджерс» — обрали саме збірну України. Адже тоді була перша гра в Ужгороді, після чемпіонату СРСР зібралися майже всі найсильніші українські футболісти. Були й гравці з «Чорноморця», інші, які згодом виступали за Росію. Не всі, але багато хто.
— Так, п'ять-шість футболістів точно потім грали за Росію. І це були непогані гравці.
— Тоді ж Росію зробили правонаступницею, вона отримала місце в міжнародних турнірах. А коли вам пропонували грати за Росію, якісь аргументи наводили?
— Та ні, просто казали: «Ти будеш першим капітаном збірної Росії». Я тільки сміявся. Вони говорили: «Та ми знаємо». Ну і, звісно, були різні пропозиції: і квартира, і підйомні, і все таке.
— Але Москва — не ваше місто?
— Я звідти тікав (сміється).
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
