Колишній захисник київського «Динамо» та збірної України Олександр Головко поділився очікуваннями матчу 5-го туру групового етапу Ліги націй Північна Ірландія — Україна (14 листопада) та пригадав аналогічний поединок і свою участь в ньому, який проходив в серпні 1996 року в рамках відбору до ЧМ-98 та завершився мінімальною перемогою української национальної команди з рахунком 1:0.
Олександр Головко— Коли сьогодні згадуєте матч проти Північної Ірландії в Белфасті 30 років тому, що найперше постає перед очима?
— Це був непростий і дуже відповідальний для нас матч. Грати було важко, адже Північна Ірландія — потужна й сильна команда. Було багато верхової боротьби, багато силових єдиноборств. Не сказав би, що бруду, але футбол був дуже контактним. Найбільше з тієї зустрічі мені запам’ятався сейв Сергія Попова, який, здається, у другому таймі за рахунку 0:0 вибив м’яч із порожніх воріт (коли півзахисник «Ньюкасла» Кіт Гіллеспі перекинув м’яч через Шовковського в дальній кут воріт, — прим. ред.). Добре, що нам вдалося забити єдиний м’яч і втримати переможний рахунок.
— Якою була атмосфера на стадіоні «Віндзор Парк» під час того матчу?
— Я вже мав певне уявлення про стиль гри британських команд, адже ще 1992 року разом із Таврією ми їздили до Дубліна на матч проти Шелбурна в межах кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів. Тому приблизно розумів, чого очікувати. Поле на стадіоні «Віндзор Парк» у Белфасті, наскільки пам’ятаю, було коротким, а сам стадіон не мав трибун з усіх боків. Чогось особливого в атмосфері чи поведінці вболівальників не пригадаю, але грати там усе одно було непросто.
— Що являло собою ваше покоління збірної України?
— У нас на той час була сильна команда. Усі були молоді, азартні, хотіли довести свою спроможність. Ми перемогли не випадково: були добре підготовлені і тактично, і фізично. Більшу частину збірної — шість-сім футболістів — складали гравці «Динамо», яке виступало в Лізі чемпіонів. Це був базовий клуб національної команди (у матчі проти Північної Ірландії у складі збірної України грали вісім футболістів київського «Динамо», — прим. ред.). До того ж збірну очолив Йожеф Сабо, який змінив Анатолія Конькова перед початком нового відбіркового циклу.
Для динамівців це не було чимось новим, адже вони добре знали вимоги тренера. Мені здавалося, що Віктор Леоненко тоді був у найкращій формі. У центрі оборони я грав у парі із Сергієм Беженаром. Віктор Скрипник уже виступав у німецькому Вердері, а Геннадій Орбу та Сергій Попов грали за російські клуби. Тоді ще молодий Сергій Ребров, який забив єдиний гол у тому матчі, вийшов на заміну в другому таймі. Це була класична динамівська атака, хоча в ній брали участь не лише динамівці — Орбу і Скрипник. Передача на фланг, забігання, подача — і Ребров, який умів правильно вибрати позицію, зіграти на випередження та завдати точного удару головою.
— Якби сьогодні вам запропонували зіграти за збірну України, яке покоління ви б обрали — своє чи нинішнє? Чому?
— Стовідсотково я обрав би збірну 1996 року, тому що, на мою думку, тоді в нас була дуже сильна команда. Але порівнювати ці дві команди я б не став, адже за 30 років футбол суттєво змінився. Зараз усе відбувається швидше, зросли швидкості. Тоді ми бігали в іншому темпі, але на той момент він відповідав вимогам футболу. Кожен, хто виходив на поле, виконував свої завдання. Вважаю, що й у наш час ми мали достатню швидкість і відповідали рівню футболу.
— Що б ви порадили нинішньому поколінню збірної України напередодні матчу з Північною Ірландією 14 листопада?
— Скажу банальні речі: у футбол грають люди, тому важливі не лише майстерність, а й стриманість, емоції, сила волі. Виходячи на поле, ти повинен бути професіоналом і розуміти, що граєш не тільки за себе, а й за свою команду. А ті, кого викликають до збірної, представляють уже всю країну. Тому окремо налаштовувати футболістів словами про те, що вони грають за Україну, мабуть, не потрібно. Далі все залежить від тактики та виконання тренерських завдань.
Не зовсім очікуваним був результат першого матчу, коли наша збірна поступилася Північній Ірландії з рахунком 0:3. Мені здається, мало хто очікував, що після чотирьох турів Ліги націй суперник не пропустить жодного м’яча. Це потрібно враховувати. Це добре організована команда, у якої є досвідчений тренер, здатний правильно вибудувати гру. Якщо говорити про те, що нашій збірній потрібно зіграти у свою гру, то я не можу так сказати. Я знаю, що українці, коли потрібно, зіграють так, як треба. Головне, щоб збіглися всі складові: тактична підготовка, фізичні кондиції. І фарт також потрібен.
Олександр Петров
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
