У частини нашого суспільства завжди, з давен давен діагностувалося непереборне бажання позбиткуватися з української державності, країни, самоствердитися через приниження чогось українського. Але після перемоги "Кварталу-95" на президентських і парламентських виборах ця хвороба стала практично національною.
"Украина напоминает актрису из немецких фильмов для взрослых: готова принять в любом количестве, с любой стороны"; "Если вы не выведете свои "зельоные" войска из Крыма, мы выведем всех своих девушек из Москвы"; "всі історії про те, що в Росії відбувається інформаційна, антиукраїнська війна – це неправда, я підтверджую" (В.Зеленський, (с)); "...российские войска стоят на границе, просто украинскую границу отодвигают немножко вперед...". Це лише частина жартів "Кварталу-95" та меседжів його власника і керівника про Україну. Можна було б цитувати й далі, але суть і без того зрозуміла: Україна для них – це щось несерйозне, неповноцінне. І ніби саме тому коміки мають керувати країною з Офісу преЗЕдента, чинної парламентської більшості та уряду. Ба більше, зараз у мери найбільших обласних центрів висуваються майстри озвучувати написані кимось тексти і відверто блазнювати в кадрі. Що характерно, свої власні бізнеси, активи, кошти, а також здоров’я кварталівці з іншими коміками довіряють винятково професіоналам; тоді як місто Одесу чи Тернопіль, або Службу безпеки можна сміливо віддати фахівцеві із трендових жартів. Це – характерний приклад серйозного ставлення до свого особистого та байдужого до всього, що ми звикли називати державою.
І ось що відбувається на наступному етапі: жартівники з блазнями підміняють роботу державної машини балаганом; формують мільярдні ковідні фонди; допускають ненажерних "мишей" в склади держрезерву, замість заборон вивозити маски за кордон – їздять по вухах українців самокатами і слайдами; а потім утридорога завозять такі самі маски з-за кордону, розтринькують цільові фонди на безтендерних торгах, при цьому добряче нагріваючись на таких оборудках.
Куди б ви нині не тикнетись, в який управлінський держорган не зайдете – ви побачите одне і теж: кварталівці, пробаксовий олігархат, перефарбовані "януковичі", пронафталінені комуняки, друзі та соратники кума Путіна (які нині де-факто складають управлінську коаліцію в уряді та голосувальню "монобільшість в турборежимі" в Верховній Раді), та інші державні діячі старої формації з "новим" обличчям імітують роботу державної машини.
Тому логічним є запитання: чи будуть люди довіряти такій державній машині та таким "державникам"? Якось не дуже; і тим більше, коли в конкретних людей немає здорового глузду – вони починають плести всіляку дурню на кшталт "а нумо не носити протиковідних масок, бо нам держава їх мусить забезпечити"…
Можливо, лише у мене відчуття, що отой весь політичний кордебалет остаточно розвалює довіру до держави як інституту… Інституту, який свого часу демос створив для виконання певних функцій: управління та розвитку громади, захисту громадян і зовнішніх кордонів. Тоді як зараз ми перетворюємося на територію, на громадянах якої можна заробляти гроші, обмінювати національні інтереси на якісь закриті бенефіти з прямим інтервентом.
Ми втрачаємо країну. Все йде до того. І цей тренд називається Зе-19.
Це – переказ посту Шеф-редактора Obozrevatel публіциста і журналіста Ореста Сохара. Який не голосував за Зеленського і його команду блазнів. Втім, не голосував і за Порошенка, як сам зізнавався він рік тому. Бо серед фіналістів політичних перегонів минулого року не виявилось тих, кому він, О.Сохар, симпатизує. Проблема в тому, що блазні зливають державу - оце нині журналіст "раптом побачив"…
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости