Регистрация, после которой вы сможете:

Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог

Ставить прогнозы
и выигрывать

Быть участником
фан-зоны

Зарегистрироваться Это займет 30 секунд, мы проверяли
Вход

Барахлить мотор Динамо-машини: причини та вихід Выбор редакции

2016-08-30 02:16 Доброго часу доби, шановні читачі та адміністратори ресурсу! Як казала одна особа жіночої статі (дотична до ...

Доброго часу доби, шановні читачі та адміністратори ресурсу!

Як казала одна особа жіночої статі (дотична до головного тренера збірної): "У мене є мрія". Так і я хотів би писати блоги-дифірамби, але часи зараз, на жаль, не ті.

Пройшло кілька днів від чергового сірого матчу нашої улюбленої команди, емоції вляглися, тому нижче викладатиму виключно конструктив, як результат кількаденних роздумів.

Варто почати з визнання того, що проблема в команді є, і не варто про це замовчувати. На це однозначно в ході інтерв'ю натякає Сергій Станіславович, але, чомусь, не чути жодних коментарів пана Суркіса та "фронтовиків" (дружину Морозюка не пропонувати). Глобально проблеми клубу я описував у своєму попередньому блозі Динамо, як роботодавець (кому цікаво, можна ознайомитися за лінком), в поточному ж блозі хочеться зупинитися на проблемі конкретній, а саме - відсутності командної гри, як такої.

Мабуть, варто почати з того, що економічна криза, яка в черговий раз спіткала нашу країну не могла дзеркально не відобразитися на українському футболі. Але, навіть у найтемнішої хмари, є світла сторона, так і тут: через однакове зубожіння всіх команд, можна спостерігати свого роду відновлення інтриги в чемпіонаті, коли перемагає не товщина гаманця чи кількість цифр на банківському рахунку, а виключно грамотна гра команди та бойовий дух. Не дарма напівмолодіжні склади Дніпра та Волині дають бій чемпіонам, Сталь спалює нервові клітини грандів, а Ворскла й взагалі розправляється з нами на нашій же території. Саме в таких умовах в гравців та тренерів є можливість заявити про себе, вийти з тіні або, навпаки, зайти в неї. Проявив себе і наш головний тренер, але, на жаль, не з найкращого боку.

Можливо хтось не погодиться, але після перших ігор Динамо в цьому сезоні, для мене чітко прослідкувалися чотири основні проблеми пана Реброва, які тягнуть вниз як його, як професіонала, так і команду, яку він тренує:

1. Тактична бідність: Проблема українського футболу – відсутність не тільки техніки, а й, на мою особисту думку, бідність тактики. ПостЛобановський період це яскраво продемонстрував. А зараз це особливо проявляється після того, як всі команди стали відносно рівними (наприклад, той же Громов нічим не кращий за свого візаві Кобахідзе і т.д.), і про перемоги на класі говорити не приходиться: тепер потрібна виключно злагоджена командна робота, якої, на жаль, в цьому сезоні немає. Виглядає, що Сергій Станіславович переоцінив свої тактичні навички та вміння, тому, коли не стало Рауля, Динамо почало показувати «дворовий» футбол, який полягає в тому, щоб віддати м’яч на найсильнішого гравця або, якщо він закритий, то відпасувати на найближчого партнера. Також, типовий для дворового футболу атакуючий елемент: пробіжка по флангу і навіс в бік штрафного майданчика на абикого. Зникли трикутники в центрі поля (сьогоднішній аналіз Євгена Греся тому підтвердження). Як наслідок, всього вищезгаданого - впевнено знижується ТТД, як команди, так і кожного гравця вцілому, що рано чи пізно не могло не відобразитися на табло.

2. Невдала трансферна політика: Не всі зі мною погодяться, але принцип брати вільних агентів не такий вже й поганий в розрізі економічної ситуації та тенденцій, але вільні агенти є різні. Дивує те, як дається окремим гравцям покинути терени України, при тому, що клас гравців доволі високий, а період адаптації в УПЛ вже давно позаду: Бікфалві, Дуглас, Янік Болі (та й інші, кого забув/не згадав), в той час, як до команди запрошуються Петровічі та Яковенки, про яких через кілька місяців ніхто й не згадає. Рокіровка Теодорчик-Гладкий виглядає вдалою хіба для Андерлехта та Гладкого, а Гонсалес (мабуть, найдорожчий трансфер пана Реброва) краще виглядає на єврокубковій арені проти сильних команд, в основі гри яких лежить техніка, якою парагваєць оснащений, а не фізика, як в УПЛ, де його зносять фактурні оборонці-суперники (нагадую, що єврокубкових матчів 6-8 на сезон, в той час, як внутрішніх - більше 2 десятків). Лише підписання Мораеса виглядає вдалим та виправданим. Дивує, що Динамо погано працює на внутрішньому ринку, в той час як в топ-чемпіонатах внутрішні трансфери преваулюють над зовнішніми (за виключенням хіба команд-грошових мішків) за рахунок економії новобранцем часу на адаптацію до чемпіонату та країни. Але це питання залишимо відритим.

3. Втрата штурвалу: Заяви та «відмазки» Реброва показують, що він втратив контроль над ситуацією, поразка від Ворскли не стала для нього несподіванкою (для декого з вболівальників також). Так, тренер говорить, що Динамо понесло втрати в особах Драговича (в передматчевому інтерв'ю можна було почути, що перехід Драговича в Байєр був передбачуваним, а, отже, наслідки його мудрий тренер почав би нівельовувати завчасно) та Велозу (протягом минулого сезону кілька разів звучало з вуст тренера та президента, що в разі відходу португальця, команда нічого не втратить, так як є Сидорчук, Рибалка, Корзун, Гармаш і т.д.). Одразу виникає питання: як тренер готується то можливого трансферу Ярмоленка та закінчення кар’єри вічного першого Саши Шовковського?

4. Дивні внутрішньокомандні процеси: Цього сезону топ-цитатою з вуст пана Реброва на прес-конференціях стало те, що не всі гравці розуміють серйозність гри, відповідальності за результат, брак вмотивованості і т.д. Одразу приходить спогад про Рауля, якого всі «хаяли» за його заяву, що кілька українців-гравців основи втратили мотивацію і їх варто позбутися – тепер тільки сліпий не помітить і, більше того, не зауважить кількох учасників цього списку. Крім того, Сергій Станіславович зачастив з постійними виховними методами - невключанням гравців в заявку, що ще раз підтверджує тезу про "тьорки" в середині колективу.

Як наслідок вищезазначеного, маємо те, що маємо.

Критикувати може кожен, а от запропонувати вихід мало кому під силу. Спробуємо розібратися і з цим питанням.

Можливі виходи з ситуації:

  • екстенсивний –

1) купівля кількох гравців для негайного підсилення складу – малоймовірно, бо а) зірки не захочуть їхати в Україну; б) пан Суркіс не раз давав зрозуміти, що в поточній ситуації не варто чекати багатомільйонних інвестицій; в) Робота з зірками - однозначно не сильна сторона Сергія Станіславовича;

2) внутрішні резерви:

• Хачеріді – проблему центру захисту може й вирішити, але постає питання безальтернативності парі Віда – Хачеріді.

• Беланда – пан Ребров не вміє працювати з «особливими» іноземцями, тому маю сумнів, що Юнес і головний тренер раптом потоваришують після другого пришестя (не пригадую, щоб комусь колись в Динамо таке вдавалося). Так, є варіант, що за відсутності чіткого Раульського трикутника в центрі (тобто, через той бардак, що маємо на поточний момент), Беланда зможе почати креативити, як він вміє і може, але на одному гравці команда не виїде + перемоги треба досягати командною роботою, а не окремими тимчасовими особистостями.

• Гусєв - погодьтеся, при всій повазі, Олег Анатолійович не в змозі якісно відіграти 2 тайма, тому годиться хіба на позицію "джокера".

• Молодь – дасть результат через кілька років, але чи готові ми (вболівальники) терпіти стільки, та й є питання до Реброва, як експерта по молоді: скількох дублерів він зробив постійними гравцями основи? Де Бурда, М’якушко, Чумак і т.д.? Чому на тренуваннях молодь не викладається належними чином?

  • інтенсивний – досягати результату наявними інструментами (читай, гравцями) за вмілого їх використання.

Якщо розібратися, то грати є ким: маємо наддосвідченого воротаря, яких вправно керує діями центральних захисників + молодь "на підхваті", маємо Віду та Хачеріді, як пару надійних оборонців, та Очігаву, Бурду та універсалів Сілву та Селіна на підхваті, Антунеша, як лівого оборонця з ухилом на атаку, та візаві Селіна з ухилом на захист і Макаренка, який, якщо набере форму, посадить на лавку обох конкурентів, Сілву та Морозюка на правий фланг захисту, цілу групу різнопланових гравців в центр поля: бійців-опорників Сидорчука, Федорчука та Корзуна, людину-перший пас Рибалку, креативщиків Беланду та Гармаша і настирного Буяльського, універсальних флангових півзахисників: вибухових Гонсалеса, Громова та М'якушко, досвідченого Гусєва та зірку Ярмоленка, а також абсолютно різнопланових форвардів: настирного Мораеса, швидкого та працьовитого Кравця і таранного Гладкого. Треба лише використовувати сильні сторони гравців та нівелювати сторони слабкі.

Особисто у мене є сумніви, що це під силу тренерському штабу Реброва, тому, як на мене, для такого методу розвитку необхідно запросити потужного тактика, який заново навчить грати в футбол футболістів. Бенітес, Моуріньйо, Гвардіола та й, навіть, Б’єлса нам не загрожують (підозрюю, що й Григорчук, маючи цілком успішний проект та довіру з боку Габали, футболістів та вболівальників, не пристав би на пропозицію рятувати «утопаючих»), тому пройдемося, як і з футболістами, по вільних агентах.

Перший, хто приходить на розум - це, звісно, Мирон Богданович Маркевич - мабуть, найкращий та найуспішніший український тренер сучасності. Але, є нюанс: Мирон Богданович йде в комплекті з Красніковим і, як показує практика, досягає результату екстенсивно-інтенсивним методом: спочатку активна латиноамериканська трансферна кампанія, потім побудова цікавої та гостроатакуючої ігрової моделі на основі аргентино-бразильського півзахисту. В розрізі небажання Суркіса тратити значні гроші + давній конфлікт братів Суркісів з Ярославським, сторону якого обрав у свій час Мирон Богданович + відкрите питання, що робити з наявними кадрами = сумніваюся, що дана кандидатура навіть буде розглянута з боку президента Динамо.

І тут приходить на думку ще один безробітний, кандидатура якого мені дуже навіть імпонує з часів «камон-плейя» (коли я, як і більшість вболівальників Динамо, задавалися питанням: хто ж замінить Блохіна?), а саме - Леонід Станіславович Кучук. Тактично грамотний спеціаліст, який не вимагає трансферів під себе, працює з наявними кадрами та дає миттєвий результат. Вимогливий та дисциплінований, а, отже, можуть полетіти голови (погодьтеся, був би зараз біля керма Валерій Васильович Лобановський, Динамо-2 мало б чимале поповнення після перших турів УПЛ). Вірю, що пан Кучук почне з самого початку: пару разів гравці зіграють проти фішок (одна з фірмових тактичних вправ даного спеціаліста), буде водити кожного гравця за руку на полі, щоб пояснити, де він повинен стояти, куди забігати і що робити (зіркам таке, звісно, не сподобається, але няньчення Реброва, як бачимо, не працює, варто спробувати щось нове), вимагати чітко виконувати тренерські вказівки та дотримуватися дисципліни – прийде результат, прийде й розуміння та довіра з боку гравців до нового тренера. Для об'єктивності не можу не вказати мінуси пропонованої кандидатури: не варто чекати від нього динамівського серця та відданості, тому при першій ліпшій пропозиції від сильнішого клубу Леонід Станіславович може покинути синьо-білих (по закінченню контракту), тому що людина живе футболом (мало не ночує на базі), а не конкретним клубом. Аналогічно й, якщо завтра Ігор Михайлович відмовиться фінансувати клуб чи розжене півкоманди, пан Кучук негайно "осідлає коня" і "поскаче" в пошуку кращих горизонтів (як це було з київським Арсеналом). Але, знаєте, може досить, так званих, динамівських сердець і настав час технократії та виключно професіоналізму, а не голослівного патріотизму та безпідставних авансів своїм?

Так, рішення за Ігором Михайловичем Суркісом, адже, зрештою, ні я, ні Ви не ризикуємо ні копійкою при прийнятті таких глобальних рішень, але ми, як і президент, залишаємо частинку душі та здоров’я при не тільки перегляді кожного матчу, а й читанні щоденних новин та очікуванні на «покращення». І, гадаю, в глибині душі президент розуміє, що його ставка на динамівські серця не спрацювала (період Сьоміна/Газаєва та слова пана Суркіса в той період, як підтвердження цієї теорії), а з Реброва, на сьогоднішній день, аж ніяк не вийде місцевого Гвардіоли, при повазі до всіх авансів, які йому роздавалися. Час нас розсудить, але, боюся, після провалу в ЛЧ та кількох валідольних матчів в вітчизняній першості, Ігор Михайлович почне шукати вирішення проблеми, і буде шкода, якщо такий спеціаліст, як Кучук буде упущений, так як інший президент спрацює швидше (у випадку з Газаєвим, підозрюю, домовленість була досягнена ще при «живому» Сьоміні, так і тут – юридично, поки підстав звільняти Реброва нема, але фактично варто готуватися до такого дуже ймовірного розвитку подій).

Що ж, дякую всім, хто дочитав до цього місця, а також тим, хто злякався багатобуквенності і традиційно проігнорував мій черговий блог (такі про мою подяку не дізнаються). Запрошую всіх до дискусії в коментарях, цікаво почути думки колег-вболівальників з приводу написаного вище та й ситуації з Динамо в цілому.

З повагою, Микола.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости

30.08.2016, 02:16
Westt
Автор:
(Westt)
Статус:
Наставник (1008 комментариев)
Подписчиков:
3
Медали:
Выбор редакции × 2

Еще на эту тему

Лучшие блоги
Loading...
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть