Завжди переконаний був у тому, що ті чи інші події і обставини слід розглядати з різних точок зору. Можна гостро і критично, а можна і трохи стриманіше. Але ж і в тому, і в тому випадку висновки можуть бути приблизно одні і ті ж.
Є у мене вірш. Написаний досить давно. Він був надрукований через кілька років після написання у одному з видань.
Потім я цей вірш оприлюднив на одному з сайтів. І ось нещодавно одержую повідомлення від редакції сайту. Виявляється, один талановитий музикант (і до речі з зовсім іншої області – ось вам можливості інтернету!) написав на цей вірш пісню.До речі, сам вірш написаний ніби у пісенному плані. Але я більше сприймав його просто як вірш. І взагалі у мене склалося враження, що ця пісня якщо і була б написана, то десь... у цей час. І ні раніше, ні пізніше. А яка ваша думка, шановні читачі?
А вірш – ось він перед вами.
Я просто вірю Україні
Коли біда лещата стисне
І коли серце палить гнів,
Ми емігруємо у пісню –
З гірких, безрадісних часів!
І коли далеч тополина
Цвіте – як доля! – у очах,
Я просто вірю Україні,
Отій, що – в думах і піснях!
І коли серце похилилось,
Коли – як хмара! – світлий день,
Ми емігруємо у щирість –
Іще не співаних пісень!
І коли цвіт, що на калині,
Уже вогнем, кипінням струн,
Я просто вірю Україні,
Тій, що – з пісень… А не з трибун!
Тому й злились печаль і радість
І серце – як жива мішень! –
Коли нам знову повертатись
У наш такий тривожний день!
Збираєш ноти солов’їні,
Ніби бджола – духмяний мед…
Я просто вірю Україні,
Тій, що – з сердець! А не з газет.
А якщо зацікавила мелодія новоствореної пісні, то вона за такою адресою –
https://mala.storinka.org/пісня-я-просто-вірю-україні-слова-володимира-даника.html
А щоб завершувати на веселішій ноті приведу кілька свіжоспечених іронічних мініатюр.
Нині усе українське суспільство... ну, ніби сидить за партою. Вчиться – демократії! І треба, щоб ми з цього нелегкого предмета усе ж одержували не слабеньку трієчку, а... трохи вищі оцінки.
Торба демократії
Хіба ж то вас усе ж не радує
Картина... нібито проста?!
Бо ціла торба демократії!
І не кажіть – ніби пуста...
Хоча однак, вельмишановні,
Таки не скажеш... що і повна!
Політика має усе ж вирішувати проблеми суспільства. А отже політика завжди перебуватиме – у центрі уваги! І хотілося б за словесною завірюхою усе ж уміти роздивитися – а яка ж суть сказаного.
Смачні
О, скільки збіглось різних слів –
І конструктив… і деструктив…
І навіть… що ви, друзі любі –
Так звичний нам… бюрократив!
Отож слова збіглись до купи –
Смачні, мов… політичні крупи!
А виборцям завжди цікаво – а як проявляють себе ті парламентарії і ті партії, яким вони виявили свою довіру. Отож виборці і придивляються. І придивляються з неослабною увагою.
Не накував
У Гната, бач, думок немало –
Дожив до сивини волось.
– Таке в політиці бувало,
Що ні кує… ні меле… хтось!
А Гриць хоч трохи невеселий –
Зна, де убрід… а де уплав!
– Та що ти, друже… ніби меле…
Але іще не накував!
Українська демократія – вже не юна... але ще молода! Отож і хотілося б, щоб і у неї, і у партій, що її репрезентують, були глибоке коріння і суттєві традиції. Про це і наступні рядки.
Миттєво
– А передвиборна програма –
Це все ж... картина, а не рама!
Але... – знов чути від Мартина, –
Рама бува... а не картина!
Бува, не ліс... тільки дерева...
Як партію «спекли»... миттєво!
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости