Скоряючись вимозі класика, купив білет на Челсі і здобув тим самим священне право говорити про футбол.
Лише говорити, бо критикувати не можна — для цього, як виявилося, бажано ходити на стадіон на кожен матч команди, на яку тобі свербить Гондурас. З глибоким сумом доводиться визнати, що тут мені не вистачає ані грошей, ані здоров'я.
Ані спортивної люті.Безумовно, це на краще. Бо не уявляю, як можна критикувати після 0:5. Як собака стараюсь, але критика весь час вміщується в одному слові. І яке б це слово не було, воно завжди, сука, не для друку.
Давати пропозиції, чи боронь Боже, рекомендації також не випадає. Хто я такий взагалі. Чмо диванне. Живого м'яча в руках не тримав.
А головне, уявляю собі ці рекомендації. Чувак на лісапеті з розмаху попав під Камаз, а я йому так, мудро — може ти цеп не натягнув? Приблизно така матня помучиться із цим нашим футболом.
Хвалить також не виходить. З таким-то рахунком-фактурою. Навколо всі такі скажені, що на раз в пику шлакоблоком заїдуть. За знущання над державними символами.
Відчуваєте як теми для поговорить звужуються? Біда...
Отож тільки й скажу, що ті, що вчора прийшли, після цього всього лайна, подякувати вчорашнім болільникам на Секторі, стали іншими. По очам бачив...
А в цілому хочеться таки побалакать про футбло. Бо ж глибоко в душі страшне сидить.
Те страшне усвідомлення, що, незважаючи на цей жах на крилах ночі, мені наші хлопчики подобаються.
Ну не ідіот, нє?
Нема каміння для кидання.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости