Бентежно мені, кузьмі, останні сезони даються. Б'є рідна команда грою і результатом з ноги і навідліг.
А вірний фанат, за нагоди і без, вкриє добірним матом по вухах. Зубів не назбираєшся. Завершить все на сайті футбольний спеціаліст-філософ, який витончено віддере, витре і викине.
Хоч не хоч, а самооцінка в кінці сезону стирчить на пів-шостого.
Та ось наступає на поламані роги, не побоюсь цього правопису, така вчасна футбольна павза. Щоб можна було в темпі рихтонути скособочений дах від побаченого, почутого і оплаканого.
Зрозуміти для себе, раняного марксистською-ленінською філософією, основне питання буття, динамівського. Хто зверху винен?
Гравці чи тренер.
Позиції сторін світоглядного конфлікту прозорі як у коняки.
Гравцепродавці знають, що гравці ніякі і Моуріньйо їх не спасе. Якщо воно вбоге, то тренер на вітер. А як вони, на свою біду, суціль збірники, то й шо. Заткнись і дишло.
Тренероненависники благають хана на палю. Бо все заїздись як блистить, а в мокрому залишку матня. Нема ні гри, не результату, пошліть його нарешті Натху. Втомив кротячий зад на горизонті.
Нове пришестя поможе чи ні, а терпець вже порвався.
Надія заміни на те, що ото, буває, інгредієнти однакові, а борщ у хазяйок різний. Один глитаєш з ложкою, а другим блюєш з кров'ю.
Чи може вас не нудить? Що там у нас, у начальника власницького цеху? “Он выполнил те задачи, которые я поставил ему на том этапе...”
Упс, тпру і в горлі колінвал. Нахіба нам перше місце, треба знати задачі. Кому що, а котам маньоври...Блукаєм по етапу.
Є, є кузьмі над чим перепотіти в цей заслужений відпочинок. Бо об'єктивна реальність дана нам у передчуттях. Гравці ті ж, тренер той же, а результат блаженний, хто вірує.
Тільки й щастя земного, що петраковський розпис довів існування неможливого. Тріумфу високої ідеї над понурим буттям.
Канікули.
Видихнув.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости