Всім Доброго дня!Ніколи не писав коментарі раніше і надіюсь не буду цього робити і надалі. Але зараз дуже неправильне і незрозуміле відбувається в країні в цілому, футболі і в клубі ДИНАМО зокрема. Просто саме зараз моєму улюбленому клубу потрібна підтримка,віра і допомога. Також останнім часом намагаюся не читати різні коментарі, і справжнім ВБОЛІВАЛЬНИКАМ ДИНАМО не раджу цього робити.
Адже краще підтримувати «свою» команду і обговорювати всі події на стадіоні з людьми, яких знаєш та поважаєш. А зараз же пише хто попало і що попало, нав’язуючи свої (а може і не свої) погляди. Пишуть про погане ДИНАМО, поганого Блохіна, Суркіса, Чохонелідзе, Шевченка, Сьоміна, Газаєва, Сабо, Леоненка, Михайличенка та ін. Подумати тільки, зараз всі здобутки Динамо поставлені під сумнів, майже не залишається нічого світлого і правильного, все очорнюється. Скоро і Лобановський буде не ВЕЛИКИМ ,а таким собі-посереднім везунчиком, який тренував просто найкращих футболістів зі всього СРСР. Кому це потрібно і хто цим займається - аналізуйте самі. Пригнічуючи іншого таким чином мабуть можна возвеличити себе? Я сумніваюсь. Тому вважаю, що краще мати свою думку і самому все аналізувати. Я являюся прихильником ДИНАМО з 1987р., коли мій батько вперше привіз мене в Київ на футбол. При цьому він сказав:Їдемо на футбол, там же буде Блохін грати! Тоді ходили дивитися на Блохіна і носили його на руках. Він був героєм. І це був «мій» Блохін. Потім в 1994р. я пережив найпам”ятніші і найкращі футбольні емоції, коли Лерненко (2 шт.) і Ребров (1 шт.) забили голи Спартаку. І я до сих пір Леоненку вдячний за ці пережиті мною хвилини щастя, коли я з батьком, як малі діти футболяли банку з рідкої тоді Соса-Соли, йдучи від Республіканського до Горького. І все-одно, що він говорить і робить зараз. Бо це був «мій» Леоненко. Я насолоджувався грою ДИНАМО в 1998-1999р. І це було «моє» ДИНАМО, «мій» Лобановський. Да, це історія, і не потрібно жити минулим, але коли цю історію в мене підло забирають , ще й динамівські вболівальники самі допомагають це зробити , то зараз вже немає сьогодення і можливо не буде майбутнього. Перемог немає, тому що немає віри в себе, психології переможців, а ми самі цю психологію дибиваємо. Зараз також грає «моє» ДИНАМО (на чолі з Суркісом, Блохіним, Шовковським, Ярмоленко та Гусєвим), за яке я по справжньому продовжую вболівати. І це ДИНАМО в мене потроху забирають. Нібито щось могло змінитися в минулому . А ми ще й їм допомагаємо. Я не хочу вболівати за якийсь умовний клуб, який постійно перемагає. Тим більше не хочу вболівати за клуб, в якого тренер -іноземець, і всі гравці іноземці. Краще вболівати за «своїх» Гармашів, Рибалок, Сидорчуків, плюс декілька легіонерів з добрим ДИНАМІВСЬКИМ серцем (таких як Вукоєвич), це набагато приємніше, благородніше і чесніше. Нехай вони поки що програють, але ще й багато чого в житті попереду і після них і після нас. Інакше, особливо враховуючи, що я не киянин, можна вболівати за Баварію, Барселону, Шахтар або Металіст. Різниці не буде. Вважаю, що потрібно і зараз по-справжньому вболівати за «своє» ДИНАМО, вірити, підтримувати, допомагати. Не все вдається, але думаю КОМАНДА прагне перемог не менше нашого. Бажаю» моїй» команді успіхів, майбутніх перемог, красивих голів і гарної гри! Звертаюся до справжніх вболівальників ДИНАМО ! Не опускайте руки! Давайте будемо вірити в «нашу» команду, тоді і команда повірить в себе і в нас, заграє по-новому!P.S.Ці думки я записав ще до гри з бельгійцями.Зараз нічого не змінилося і не зміниться. Я за ДИНАМО!
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
