Із своєю командою треба бути завжди. Особливо в ті моменти, коли щось йде не так. Зараз саме такий час. Важкий час, коли в наші ворота залітає абсолютно все те, що туди летить. Бо в двох останніх матчах ми пропустили по два голи і по два удари було у нашу раму. Тоді як в атаці ми продовжуємо розбазарювати моменти.
В Одесі Мбо не забив головою з 4 метрів. Із Янг Бойз були і штанги з декількох метрів, і запораний вихід один на один на першій хвилині матчу. Щось не так із командою. Не має цілісної картини. Та треба вірити у те, що завтра буде наш день. Інакше ні як.У шахти ж все по маслу. Бернарда не дискваліфікували за цирк із жовтою карткою. Жоден лідер не має травм. Єдине – Срна. Втрата Срни – безумовно величезний бонус. Та вони без нього грають вже місяць. І за цей час результати досить переконливі. Всі гравці у накаті. Аналітики кажуть, що команда набрала оберти. Не має шарахань із складом. Все легко передбачити на завтра із основою на 99%.
А у нас… А у нас величезна печальна. Тренерський штаб взагалі займає супер вперту позицію. От здавалось би. Якщо один і той самий гравець постійно привозить. Якщо ми постійно через нього пропускаємо, саме через його помилки, то чому ж він і далі виходить у старті. Хіба тренер собі ворог? От відомо, що Кадар привозить. Регулярно привозить. Чому ж він і далі грає? Чому ж Миколенко не отримує свої шанси? Якщо гравець не надійний, то треба ставити іншого. І дивитись. Хай краще Миколенко у 18 буде привозити, та набереться досвіду. Ніж це робить Кадар у 27. Чому навіть при травмі Сидорчука Шепелєв сьогодні грав за дубль? Чому йде ставка на Корзуна, який всім нам давно довів те, що він не відповідає навіть рівню дубля? Навіщо ця протекція білорусу? Невже тренерський штаб думає, що ми сліпі?
Хацкевич своїм затиранням талановитої молоді і протекцією окремим гравцям, які не дають команді нічого доброго, змушує розчаровуватись. Довіра до тренера – розуміння його логіки. Коли ти бачиш, що в дублі є гарні гравці і вони не грають. Тоді як ті, хто в матчах за дубль показали футбол низького рівня, але грають за першу команду, то в середині колективу це також викликає певні емоції. Впертість повинна мати міру.
Та це все мої емоції. Я знаю, що будь-яка негативна серія повинна перерватись. І що буде біла полоса. І чому б завтра цій полосі не настати? Чому б не почало все залітати у наших гравців в атаці? Чому б нашим воротам не залишитись на замку? Мрії? Це правда. Та без мрій жити важко.
Дякую за увагу!
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости