Уявіть собі підлітка, який вперше потрапив у нічний клуб. Всі його товариші вже не раз були в ньому і радо й легко замовляють собі напої, закуски, кальяни і т.п. А він, попри те, що в нього в гаманці є певна сума грошей, все ніяк не може собі дозволити, щось «серйозне»: то бармен зайнятий, то просто не можна це зараз приготувати, тому він обмежується соком.
Всі навколо це бачать і під’юджують його, але хлопець обіцяє, що вже ось-ось і він таки зробити це замовлення. І от вечірка підходить до кінця, компанія збирається додому і тоді хлопець нарешті купує на барі дорогий коктейль із невідомим змістом та отримує, на здачу, викрутку…Лондонський «Арсенал», як і його тренер, навряд чи заслужили асоціації з підлітком. Однак трансферна поведінка клубу цього міжсезоння викликає стійкі асоціації з такою поведінкою. Венгер і Ко вже дуже давно не купували по-справжньому топових гравців для вирішення серйозних задач, обираючи їх з категорії «вище середнього». Десь їм щастило (Подольські, Жиру, Касорла, Насрі), десь це закінчувалося провалом попри окремі світлі моменти (Шамах, Аршавін, Жервіньйо). При цьому їх трансферні апетити обмежувалися сумами, які їм вдалося отримати від продажу своїх лідерів.
Ця трансферна кампанія мала стати «легендарною» для клубу, а обернулася повним провалом. «Каноніри» стали посміховиськом для всієї Європи, коли не зуміли підписати забивного нападника і центрального півзахисника, хоча і йшлося про їх інтерес до Суареса, Ігуаїна, Руні, Феллаїні, Капуе. Єдиним трансфером тривалий час так і залишався таємничий і безкоштовний француз Яя Саного… Складалося враження, що месьє Арсен просто не знає і не вміє підписувати зіркових гравців і витрачати великі суми грошей.
Але в останні години трансферного вікна 2013 р. сталося те, на що вболівальники «Арсеналу» чекали більше десяти років: «каноніри» підписали найдорожчого гравця в своїй історії – Месута Озіла. Зірка збірної Німеччини став зайвим в «Реалі» за наявності Іско та Бейла і перейшов в клуб, де стовідсотково буде основним гравцем. А на закуску був підписаний і кіпер «Палермо» Вівіано.
На перший погляд: все прекрасно і перед клубом Венгера відкриваються прекрасні перспективи. Однак, якщо уважно придивитися, то виявиться, що: «король то голий». По перше, сама трансферна кампанія, поза Озілом, не вражає. Саного навряд чи має потенціал навіть того самого Шамаха, який цього літа покинув «Емірейтс», Вівіано є непоганою підміною Щенсни, але не більше того, Фламіні, звичайно, досить непоганий футболіст, але він вже навряд чи вийде на свій колишній рівень, а Бендтнер, який останнім часом вражав тільки скандалами з алкоголем узагалі дуже сумнівне посилення.
Що-ж до теперішнього складу «Арсеналу», то головною проблемою є його «глибина». Коментатор одного з українських каналів, коментуючи останній матч канонірів із «Тотенхемом», вирішив проаналізувати хто із запасних може посилити гру команди Венгера: прізвища Саного (20 р.), Гнабрі (18 р.) та Зелалема (16 років!!!) викликали іронічну реакцію. В той же час, в суперників на лавці сиділи Ламела, Сандро, Дефо, Сігурдсон, не кажучи вже про новачка Еріксена. Той матч хлопці Венгера виграли, але як буде на довшій дистанції невідомо, навіть враховуючи резерви у вигляді травмованих Артети, Вермалена, Діабі і Чемберлейна.
Озіл для Венгера і Ко, в першу чергу, має психологічне значення. 50 млн. Є за нього є підтвердженням статусу «Арсеналу» як суперклубу, статусу, який вже кілька років не підтверджується жодними трофеями. Він має надати новий стимул ветеранам Росіцкі, Санья та Фламіні, ентузіазму нинішнім лідерам Подольські, Уолкотту і Касорлі та впевненості молодим Уілширу, Ремсі та Щенсни. Якщо цього не станеться, і в психології команди не відбудеться очікуваних зрушень: марафон під назвою Прем’єр-ліга виявиться команді не під силу. Як би не грав Озіл…
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
