Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Не секрет, що наше Динамо в останні роки дуже важко грає проти Зорі. Остання нічия з голом Абу Хани через себе в падінні до сих пір стоїть перед очима. Тоді ми всі говорили й писали, що тренер Скрипник переграв нашого Михайличенко, що наш коуч, намагаючись, підняти фізичну готовність буквально заганяв гравці, в результаті чого кияни виглядали сонними мухами на фоні легких і активних тоді зорян, особливо Богдана Михайличенко .
Друзья, сегодня исполнилось 85 лет со дня рождения летописца истории нашего любимого клуба - Дэви Аркадьева!
Здоровья Вам, Дэви Аркадьевич!
Счастья! Удачи!
Новых достижений и новых историй!
Пишите и выкладывайте на сайте свои воспоминания о нашем любимом клубе!
Сегодня исполнилось бы всего 67 лет Олегу Марковичу Мельскому, которого все мы знаем здесь как блогера Сергея Мороза. Год назад по Скайпу мы выпили по 50 грамм за его здоровье и новые вершины "Динамо".
Но...
До сих пор иногда перечитываю его блоги, которые были всегда остры, интересны и злободневны, как, например, его последний блог, написанный три месяца назад за пять дней до его ухода в тот лучший, как говорят, мир: https://dynamo.kiev.ua/blog/329758-proletaya-nad-ligoj-chempionov.
Давайте вспомним, друзья, этого неординарного человека, проделавший путь от вратаря винницкого Локомотива до директора ювелирного завода "Кристалл".
Коли був відправлений в відставку Хацкевич в одному з коментаріїв я написав, що непогано було б побачити у керма Динамо Вісенте Гомеса, бо він хоч не хоч, але все ж таки добре знає динамівську кухню і довго й успішно працював з Ребровим. Крім того, я не вірив і не вірю в спроможніть українських тренерів до новаторства, бо вони весь час варились і зварились в так званому нашому футболі, і в якому продовжують грати так немовби за вікнами в кращому випадку середина ХХ століття.
P.S. до мого посту.
Тільки но дивився "Та то таке" і ведучий Сергей Болотников сказав такую фразу: " Вони (т.е. Динамо ) грають без посмішки".
Я думаю, що ці слова є найвлучнішим висловом про гру нинішньго нашого з Вами, колеги, Динамо.
Не первый раз, к сожалению, и не второй после матча возник извечный украинский вопрос «Шо це було?»
А черт его знает, что это было. Скорее палата №6. Но, мне кажется, что вчерашняя игра явилась квинтэссенцией расхлябанности, самовлюбленности и истеричности отдельных игроков нашей с Вами, друзья, любимой команды, которые или еще не выросли из коротких штанишек, или уже завершили свой рост.
Шахтар – Динамо… Як багато в цьому звуці для серця вболівальника злилось… Але тільки не вчора. Бо вчора Динамо програло гру без всякого винятку.
Я не буду писати про Каштру, про ФФУ, про арбітрів. Все це за дужками. Виходь на поле й доказуй, що ти сильніший. Поле рівне, м’яч круглий, ворота однакові для всіх.
Мы все живем в плену своих иллюзий, которые иногда застилают наш разум, вместо того, чтобы объективно взглянуть на окружающий мир. Поэтому мы больше думаем сердцем, а не головой… И выбираем себе на голову тех, которых через несколько месяцев честим на чем свет стоит.
Тоже самое происходит и в футболе.
Я мріяв про перемогу киян у вчорашньому матчі. І мрія здійснилась. Не терпілось побачити поразку Шахтаря. Олександрія в неділю , 27 жовтня, зуміла зупинити гірників, а ми через два дні добили його. Саме так - ДОБИЛИ.
Гра своєю інтригою гра перехоплювала подих, вболівальники витратили масу адреналіну, тому ця перемога сприйнялась як ПЕРЕМОГА.
