Страшна Помста

      Дуло дивилося прямо в обличчя, не обіцяючи Толикові нічого доброго.
    - Ну що, синку, допомогли тобі твої москалі? -  Суворий голос ніби паралізував господаря квартири у престижному районі північної столиці.
    -Який я москаль, батьку? Я свій, волинянин.
  - Карельський вовк тобі свій! Усе, побалакали.

- Помилуйся, батьку, - благав Толик. – Я все ж таки рекордсмен збірної України з проведених матчів... -Забрали у тебе всі твої рекорди та регалії, і тепер ти голий, як блохаста дворняга з Ліговки.

• А ось і ні! Деякі регалії залишилися. Хочеш подарую футболку Мессі? Чи Роналду? Чи Дзюби?
• Та пропади ти пропадом із усіма дзюбами разом! Досить! Я тебе породив, я тебе... ...Толик прокинувся і важко дихаючи, витер холодний піт з чола. За вікном накрапував нудний пітерський дощик, але Анатолій, наплювавши на погоду, миттю натягнув на себе тренувальний костюм із газпромівською емблемою та вискочив із дому. Він біг повз ростральні колони і розведені мости, повз золочені куполи і мідних вершникiв. Але може спортивна форма вже шкультигала, або слизький тротуар зіграв злий жарт: зачепившись за поребрик, Толик впав прямо мордою в асфальт. Витираючи сльози і кров, він немиготливим і вже запливаючим оком дивився на дорожній знак прямо перед ним. Там було написано: "Вулиця Гоголя".

Вкрав iдею у класика Євген Шрайман

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости