Атака зі знаком - плюс!

Скажу відразу, що я не є особливим прихильником ні попереднього тренерського штабу «Динамо», ні теперішнього. Хоча коли дивитися на екран телевізора, то складається враження, що і перші, і другі – дуже милі і приязні люди.

Однак як би не складалися справи, не маю звички говорити – усе дуже добре… Чи навпаки – усе украй погано.

Отож що ми маємо – симпатичну молоду команду, яка однак не завжди, коли треба, забиває голи. Ця команда показує майже у кожному матчі (хоча б у межах невеликого інтервалу…) справжню динамівську гру. Отож і хотілося б замислитись, а чому ж ці інтервали такі невеликі і як їх… ну, хоч трішечки розширити.

Хотілося б усе ж розділити – ось тут проблем у «Динамо» в атаці нема, а ось тут вони уже починаються.

Треба сказати, що Хацкевич і попередній тренерський штаб зуміли навчити команду гостро атакувати, коли динамівцям, які змогли відібрати м’яч біля своїх воріт, удавалося швидко пройти середину поля.

Коли «Динамо» набрало швидкість, коли у її гравців атаки є простір, коли попереду не так і багато захисників суперника – динамівців не стримати! Коли «Динамо» удається атака «з ходу», проблем нібито і нема.

Згадаймо шахи. У відомому дебюті шахіст знаходить новий, несподіваний хід. Один, два, три рази це працьовує… а на десятий чи двадцятий раз хтось з суперників знаходить відповідну протиотруту.

Отож коли динамівцям не удається атака «з ходу» (бо суперники починають остерігатися!), у команди починаються проблеми. Перед її гравцями уже досить потужна оборона (не «бетон», а майже… «бетон»!). І дії, що спрацьовують при атаці «з ходу», у цьому випадку можуть дати… зворотний результат. Що інколи і маємо.

І таке питання – як бігають футболісти?! А вони тільки тим і займаються на зеленому газоні, що бігають… Ну, бігають по-різному!

Припустимо, форвард хоче випередити захисника… біжить з усіх сил. Аби швидше! А як біжить пенальтист перед тим, як ударити? Швидко?! Так, швидко… але в міру. Бо йому треба воротаря обдурити, а на це (як і на піар перед виборами…) потрібен час.

Припустимо, пенальтист вирішив «показати» воротарю, що битиме у такий-то кут. А насправді збирається з усієї сили – бити по центру воріт! Ну, щоб не промахнутись…

І тут бігти дуже вже швидко не можна. Бо раптом воротар якийсь загальмований трапиться – не встигне второпати, а у який же бік падати. Тоді ж пенальтист бідолашному воротарюзі і лоба розіб’є!

Тому гру «Динамо» чи якоїсь іншої команди у випадку, коли відбувається атака «з ходу», можна було б порівняти з варіантом, у якому біжить форвард.

А гру, коли атака з «ходу» уже не спрацьовує, можна було б порівнювати з варіантом, коли біжить пенальтист.

Але є і пікантна деталь.

Гру «Динамо» при Хацкевичі і нині у цій ситуації можна порівняти з варіантом, коли пенальтист «показує», у який битиме кут, і в той же кут і б’є.

Гра європейських команд середньої руки, що їх ми нещодавно бачили, більше відповідає випадку, коли пенальтист «показує», що буде бити – то в один, то в другий кут. А куди насправді проб’є – хтозна.

Ну, і результати відповідні.

Отож і бачимо у грі «Динамо» в атаці два варіанти. Перший – атака «з ходу», до якої привчив команду Хацкевич. І другий варіант, до якого змушують «Динамо» інші команди.

І треба, щоб і у другому варіанті атака у «Динамо» була зі знаком – плюс!

Не збираюся когось учити розумінню футболу, бо і сам намагаюся, ну, хоч трохи осягнути реалії цієї водночас і простої, і непростої гри. І якщо хтось щодо «діагнозу» ситуації висловить інші думки, які зможуть мене переконати, буду тільки радий до них приєднатися.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости