Матч «Динамо» – «Ворскла»... Так, це була драма... Ну, ніби поставлена досвідченим театральним режисером! І були голи, що вражали своїм артистизмом. І була гра, до певної міри прогнозована, де було більше боротьби характерів, аніж гри... Трибуни, не заповнені глядачами, ніби підсилювали оце відчуття драми.
.. Драми зі щасливим кінцем. Але драми, після якої залишається немало запитань.Відеокамера дуже виразно підкреслювала згущеність настроїв головних тренерів, І було таке враження – якби хтось з глядачів був художником і хотів намалювати портрети цих помітних футбольних бійців, то починати цю справу, мабуть, варто було б саме під час цього матчу. Коли матч завершився, то на обличчі Михайличенка було написано – ну, невже перемога... А на обличчі Юрія Максимова ще був сумнів – та невже нічию, що для «Ворскли» дорівнювала б перемозі, втрачено...
Щодо «Ворскли» підтвердилося давнє правило, справедливе і взагалі в Європі, і зокрема в Україні – досить до команди-середнячка додати кількох обдарованих легіонерів (хай ще нікому не відомих...) і вдумливого тренера, і така команда може дати бій формально набагато сильнішому супернику.
Щодо голу Буяльського – коли такі голи забиваються в українському чемпіонаті, то про такий чемпіонат слід говорити з повагою! Гол Вербича більше нагадував гол, забитий десь у бундеслізі! Бо усе було так злагоджено і енергійно. Та і гол забитий «Ворсклою» мав чудовий вигляд – спочатку несподівана передача на фланг. Потім подача у карну зону. Подача, здійснена так, щоб воротар не зміг м’яч перехопити. Та і удар, що приніс успіх, був розрахований не на силу, а на майстерність виконання.
Коли говорять про «виїзну» модель Лобановського, то забувають той факт, що при «виїзній» моделі модель домашня має бути переможною. А запрограмувати навіть домашню перемогу не так просто. Що ми і могли цього разу спостерігати.
Так, «Динамо» перемогло... Виявивши і характер, і неабияку наполегливість. Та і виконавську майстерність теж... Але чи переграло «Динамо» цього разу «Ворсклу»?! Якщо і переграло, то не набагато.
Коли говорили про тотальний футбол, а Лобановський зміг внести у його розвиток немало ідей, свіжих думок і гіркого досвіду, то частенько згадували, як Олег Блохін, видатний наш форвард, брав участь у обороні. І його зусилля при цьому не були зайвими.
А ось момент з матчу «Динамо» – «Ворскла». Миколенко одержує м’яч і набирає швидкість. І тут... ще на динамівській половині поля... його зупиняє один з атакуючих гравців полтавської команди. Так, зупиняє, порушивши правила... Так, одержавши «гірчичник»... Але ж зірвавши атаку, що могла б стати небезпечною! Ось вам і тотальний футбол уже у виконанні «Ворскли».
Один з показників рівня гри команди – це гра на флангах. Були цікаві дії динамівців у фланговій грі. Зокрема, виділявся Миколенко. Хоч і не вистачало Циганкова. Але ж відчувається, що флангова гра «Динамо» вимагає і неабиякого поглиблення, і подальшого удосконалення.
Для «Динамо» Лобановського була характерна аритмія. То гравці ніби пішки ходять, то раптом команда вмикає високі швидкості. Матч загалом був динамічним, напруженим. Але «Динамо» у цьому матчі частенько діяло на одній і тій же швидкості. І було до певної міри надто вже передбачуваним для суперника. Складалося враження, що інколи у динамівців під тиском пресингу тільки і думки – щоб не втратити м’яч. Можна сказати, що було не до надмірного креативу.
А взагалі-то динамівці – молодці! І характер виявили, і перемогли... Ну, а театральні режисери хай переглядають матчі «Динамо» і вчаться – ...як драми ставити!
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости