Регистрация, после которой вы сможете:

Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог

Ставить прогнозы
и выигрывать

Быть участником
фан-зоны

Зарегистрироваться Это займет 30 секунд, мы проверяли
Вход

До речі - про ресторан...

2021-09-08 05:18 Згадується анекдот ще радянських часів. Колишнього радянського громадянина вербує західна розвідка для шпигунських справ. Наобіцяли всього ...

Згадується анекдот ще радянських часів. Колишнього радянського громадянина вербує західна розвідка для шпигунських справ. Наобіцяли всього — як виконаєш завдання, будуть гроші, ходитимеш щодня по ресторанах, зустрічатимешся з гарними жінками.

Отож свіжоспеченого агента скинули над радянською територією.

І тут несподіванка. Парашут не розкрився.

Бідолашний агент летить і не без остраху напружено думає:

  • Ну, з парашутом обдурили... Ось якщо ще і з рестораном обдурять!

Але тільки цим ресторанна тема у історії розвідки не обмежується. Ще радянський автор кількох книг про Ріхарда Зорге (і книг досить глибоких і читабельних!) у одній із них відзначав таку цікаву дрібничку. Працюючи над вищезгаданими книгами, їх автор прочитав і те, що про Зорге писали до нього. Зокрема пригодницьку книгу одного забугрянського автора, у якій Зорге показаний, як людина, що з ресторанів не вилазить і дуже цікавиться гарними жінками. І було незрозуміло, а коли ж герой книги при цьому полював за секретами фашистської Німеччини.

Радянський автор... о, яка неймовірна удача... мав змогу зустрітися з автором забугрянським. Порозмовляти з ним. І зокрема задати запитання — а звідки ж йому відомі такі подробиці з життя видатного розвідника.

Автор забугрянський відповів на це украй дипломатично:

  • Ну, ви ж розумієте... це ж художній твір...

Це зрозуміти можна. Бо без соковитих епізодів, без любовної лінії хтось і шпигунський детектив читати не захоче. Читачі... вони ж... самі знаєте, перебірливі.

Отже, можна було зробити висновок: радянський автор пише серйозно і документально, а забугрянський... так би мовити, дає волю фантазії. Але ж і суперечлива деталь. Чомусь у радянській імперії про Зорге певний час взагалі не писали. А потім нібито французький фільм про Зорге переглянув Микита Хрущов, що тоді був при владі. Переглянув і запитав у помічників — а чи не вигадка це... чи була така людина... Помічники відповідають — ні, не вигадка. Ну, тоді і наступне запитання — а чого ж у Союзі про це ніхто ні слова.

Ось тоді про Зорге в Союзі і почали писати. А до того на цю тему радянські автори ні суворою документальністю, ні надмірною фантазією не виділялися.

І ще. У телесеріалі “Сімнадцять миттєвостей весни” є зворушливий епізод. Штірліц сидить у кафе. А туди заходить його дружина (що прилинула до нього... аж з Радянського Союзу до Німеччини! Під час війни...). І хоч герой фільму радіє зустрічі, але навіть поговорити з близькою людиною не може. Бо конспірація... чорт би її узяв.

Отож подробиця не менш лірична і не менш зворушлива. У часи перебудови в одній з газет вдалося вичитати. У той час, коли Ріхард Зорге перебував у Японії і вивідував там таємниці фашистського рейху, його дружина, росіянка за національністю, у Радянському була репресована.

І треба додати, що немале здивування у автора цих рядків кілька років тому виникло при прочитанні статті одного російського журналіста у газеті “Совершенно секретно”. У статті згадувався Зорге. І згадувався... ну, мені так здалося... з нотками певної неприязні. І це було важко зрозуміти. Зорге був свого часу страчений у Японії за свою розвідницьку діяльність. Отож і не було зрозумілим — а чого ж про нього так. Ось тоді і виникала думка, а, може, той факт, що про Зорге почали писати у Союзі далеко не зразу, був не випадком, а мав... ну, хоч якесь коріння.

Ще один персонаж з фронтів таємної війни — Олег Пеньковський... Полковник, що працював (як тепер пишуть) на ГРУ. І передавав інформвцію англійцям.

Згадуються студентські роки, а це семидесяті... У бібліотеці натрапив на книгу, що у ній висвітлювався процес над Олегом Пеньковським. Досить об'ємну. Майже таку за об'ємом, як потім дуже мемуарні твори Брєжнєва, не ним писані і всі разом узяті. І у книзі, де процес висвітлювався, приведені були і фотографії — зокрема шпигунського приладдя.

А чим же пояснювалась зрада товариша полковника?! Та дуже просто... Ну, хотілося дядьку по ресторанах ходити і водити туди гарних жінок. А грошей — ну, самі знаєте... Отож і подався він у шпигуни.

І як Пеньковського називали і у тій книзі, і у тогочасній пресі?! “Прєзрєнний ізмєннік”...

А не так і давно (а вже і десятиліття минули...) читаєш у тій же газеті “Совершенно секретно” статтю іншого російського журналіста. До речі, автора численних статей з історії розвідки. Тобто людини, що, так би мовити, у темі. І там уже слів “прєзрєнний ізмєннік” нема. А є вже дещо інші інтонації.

Мовляв, не треба говорити надміру категорично. Бо Пеньковський — смілива людина... фронтовик... Ну, так ніби шпигуни — це... виключно лякливі люди! А інших аргументів російський журналіст, здавалося б, і не приводить.

І ти, як читач детективів, замислюєшся, бо щось же детективне і прочитано, а щось і перечитувалося. Бо любителів детективів при всій їх необізнаності не дуже і обдуриш, бо дуже вже спрагло вчитуються у текст. І колись, і тепер. Отож і думаєш — а можливо, була гра у дезинформацію...

Але ж чого ж тоді товариша полковника і арештували, і вивели на судовий процес, і, врешті-решт, розстріляли?! Хай би ворогів Союзу дезинформував і далі.

А потім натрапляєш у газеті “Бульвар” на розмову Дмитра Гордона з колишнім радянським розвідником і автором книг Віктором Суворовим, що по радянських ресторанах вештатися не захотів і втік до Британії.

І теж з'являються думки. Бо і Суворов дає зрозуміти, що у справі Пеньковського не все дуже вже просто. А ресторанно-любовні мотиви взагалі спростовує: так, Пеньковський отримував за інформацію гроші, але витратити їх усе ж не міг. Бо коли б товариш полковник почав дуже регулярно відвідувати ресторани і водити туди гарних жінок, то інші полковники могли б розсердитися — де ж соціальна справедливість?! Бо один полковник може це собі дозволити, а у інших полковників на це грошей не вистача. І інші полковники, у свою чергу, не забарилися б доповісти, куди слід.

Тобто є у цьому якісь незрозумілості. А зрозуміти усе це можна було б і так. Розвідка чи шпигунство — це ж таємниці... А живемо на зламі епох. І одна епоха акцентувала увагу на одних подробицях цих таємниць, а інша вже акцентує... на інших.

А підсумовуючи викладене, можна було б і сказати — якщо хтось пов'язав себе з шпигунською... чи розвідницькою діяльністю, то в нього могли б виникнути проблеми не тільки з парашутом, а і з рестораном теж.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости

08.09.2021, 05:18
auto-volodimir-danik
Статус:
Старожил (967 комментариев)
Подписчиков:
4
Медали:
Выбор редакции × 4
Топ-матчи
Чемпионат Украины Десна Рух 1 : 0 Закончился
Чемпионат Германии Герта Гройтер Фюрт - : - 17 сентября 21:30
Чемпионат Италии Сассуоло Торино - : - 17 сентября 21:45
Чемпионат Франции Страсбур Мец - : - 17 сентября 22:00

Еще на эту тему

Лучшие блоги
Loading...
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть