Чому?

На жаль Мрія – 2022 залишилась лише мрією, Синьою птахою, яку знову не вдалось приручити, яка, змахнувши крилом, ще раз вислизнула з наших рук и полетіла до більш щасливих.

Ми з нетерпінням чекали цю гру. Після матчу з шотландцями ми повірили, що можемо і зможемо обіграти і валлійців. Але…

У мене немає і не буде жодного негативного слова, щоб критикувати хлопців.

Вони всі, всі як один віддали всі сили, намагаючись виграти, але, на жаль, коефіцієнт корисної дії від їх зусиль не був достатнім, щоб покорити цей Еверест (та який Еверест – Уельс навіть не Монблан, а Говерла). Не змогли…

І тут виникає питання, чому не змогли, тим більше що обіграти валлійців нам було по силам. Всі, я думаю, бачили статистичні дані цієї гри. Вони повністю за нами. Як в грі з казахами, чи боснійцями. Але тоді ми мали хоча б нічию, а вчораі – поразку.

Чому?

Не через Вейна ж Хеннесі, який спіймав удачу і не відпускав її всі 90 плюс компенсовані хвилини. Так він потягнув 9 ударів (а всього наша збірна їх нанесла аж 22), так він добавив впевненості захисникам валлійців. Але ж і Куртуа пропускає.

Чесне слово, я вірив в нашу перемогу, але вірив до початку до початку замін. Коли Петраков замінив найкращого на той момент гравця Малиновського на Шапаренко, а замість Степаненко відправив в бій Сидорчука, в мене щось йокнуло в серці.

По – перше, Малиновський хоч і втомився, але виглядав на голову свіжішим за Ярмоленко, для якого ця гра була абсолютно провальною. Андрія, на мою думку, потрібно було міняти навіть не після того як він організував штрафний біля наших воріт і сам же його використав, а відтак, як арбітр не поставив пенальті, коли наш капітан був збитим в карному майданчику збірної Уельсу. Після 40-ї хвилини Ярмоленко був чомусь блідою тінню того Ярмоли, якого ми любимо й звикли бачити.

І, по – друге, вихід опорника Сидорчука замість опорника Степаненко нічого не змінив. Мені здавалось би вірнішим виустити замість Тараса нападника Добвика, бо опорника на залишок часу могли зіграти і Шапаренко, і Зінченко.

І третє. Абсолютно не розумію задумки Петракова, коли він випустив двох лівих атакующих півзахисників: Шапаренко і Зінченко товклись на лівому фланзі і навіть заважали один одному, в той час як правий фланг нашої атаки був кинутим напризволяще: на ньому грав лише Караваєв та втомлений Ярмоленко. Тому й пішли по цьому фланзі атаки на наші ворота. Слава богу, що обійшлось.

Я думаю, що Петраков хотів створити ударний кулак зліва, для чого він туди ще випустив і Мудрика. Вихід Мудрика був самим провальним рішенням тренера. Михайлу потрібні вільні зони, де він може розігнатись, обіграти й видати пас (як це було з шотландцями). Але валлійці стояли стіною і Мудрик, схопивши м’яча, раз за разом натикався на цю стіну. Мудрик по суті – це анархіст Махно, а вчора потрібен був стратег (якщо не Наполеон, то хоча б Барклай). Так Де Дзербі багато чого дав йому від футбольної мудрості, але все ж таки він як був яскравим індивідуалістом, ним і залишився. Саме вихід Мудрика був останнім свідоцтвом, що Петраков викинув білий рушник, відмовився від тактики та налаштувань Мальдери, а захотів грати в свій улюблений петрабол. Але й цього не вийшло. Збірна Уельсу – не молодіжна збірна Кореї. Після виходу Мудрика лише випадковий гол міг залетіти в ворота валлійців. На жаль він не залетів.

Отож я вважав і вважаю, що вчора гру програв наш тренер – Олександр Васильович Петраков. На мою думку ця збірна переросла свого коуча. Але це лише моя дилетантська думка, яку я довів до Вас, колеги. Якщо я не правий – критикуйте.

З повагою,
Скіф.

P.S. Дивлюсь, з'явився блог від Смолового в ТК. Зараз почитаю.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости