Лобановський проти Бєскова

Темы:
Динамо

Прочитав вчора блог шановного Зеленки про найкращого тренера епохи еволюції. На відміну від Зеленки я не беру в лапки слово еволюція, тому що без природних еволюцій жодних змін не буває: ні в житті, ні в флорі, ні в фауні, ні, тим більше, в футболі.

Але я зараз не про це, не про еволюцію.

Зеленка нагадав про спори, суперечки, диспути, що велись в кінці 70-их і всі 80-ті роки, коли вболівальники порівнювали футбол від Лобановського і Бєскова.

Тоді майже всі вболівальники розділись на два табори: продинамівський і проспартаковський. Байдужих до суперечок не було. Нинішнє покоління, що виросло на протистояння Динамо й Шахтаря, лише частково може збагнути і оцінити ті битви, що палахкотіли серед вболівальників.

На жаль, тоді ці спори часто виходили за рамки толерантності, а враховуючи, що Спартак був командою, за яку вболівало московковське керівництво партії, то шанувальники і апологети Лобановського виглядали такими собі дисидентами радянського футболу. І це, скажемо чесно, будуражило кров і закручувало голови. А якщо згадати, що за Динамо вболівала майже вся Україна, а за Спартак мешканці запоребрика, то можете уявити накал цих дискусій, що переро стало дуже часто і в політичну площину.

Пам’ятаю своє тодішнє відношення до цих спорів. Суть в тому, що я змалечку був, є і буду вболівальником Динамо. Я виріс на Динамо Маслова, яке до сих пір для мене є взірцем футболу. Прихід Лобановського сприймався як такий, що давав надію на нові перемоги і нові вершини. Воно так і сталось. Але є одне «але».

Я і тоді, і нині не міг сприйняти прагматичність футболу Лобановського. Футбол Лобановського був заточений на результат. Це раціонально, вірно і це правильно, як двічі по два чотири, хоч хочеться п’ять. Але ж, друзі, хотілось бачити не тільки результат, але й гру. Прагматичність виїзної моделі, і поділ очків з українськими командами, давали результат, але при цьому часто вбивали гру. Той удар по горобцям з пенальті від Буряка (в матчі з Карпатами) – є уособленням, квінтесенцією гри Динамо часів Лобановського.

Гляньте на таблицю 1.

За десять років протистояння Лобановського і Бескова (з 1978 по 1988 рік за виключенням 1983 року) Динамо 4 рази ставало чемпіоном, а Спартак лише двічі (добавлю, що Спартак став чемпіоном і в тому 1983 році, коли Лобановський очолював збірну країни). Як бачимо по кінцевому результату безперечна перевага за Лобановським і ми цьому раділи. Так, вірно, раділи, бо наше Динамо ставало чемпіоном.

Але давайте глянемо ще. Спартак Бєскова грав більш видовищно, життєрадісніше, бешкетніше, нарешті. Тому він і забив більше, і пропускав більше. І менше ставав чемпіоном. Тоді спори йшли про «искренний футбол», якого Лобановський на дух не переносив. А мені він подобався. Чесно скажу, та й тоді казав, що хоч я і був впертим вболівальником Динамо, але футбол Бєскова мені був до вподоби. Нині в такий футбол, на мою думку, грає МанСіті Гвардіоли. Та й в прямих протистояннях Спартак Бєскова не поступався Динамо Лобановського. Подивіться таблицю 2. За десятиріччя: десять перемог за Бєсковим, дев’ять - за Лобановським і лише одна нічия.

Таблиця 2

І останнє за тими хто плаче про минулий футбол. Гляньте в таблицю 1 і подивіться, що Динамо навіть в чемпіонські роки не забивало в середньому більше двох голів за матч. Нині результативність значно вища. Гляньте в таблицю 3. І Динамо, і Шахтар, коли ставали чемпіонами, завжди забивали більше двох голів за гру.

Таблиця 3

Я розумію, що Ви, колеги, можете сказати про те, що УПЛ за якістю значно поступається вищій лігі СРСР. Я б так з наскоку цього не стверджував. Але якщо й так, то гляньте за період до 2014 року (до війни), коли наш чемпіонат розвивався космічними темпами. І що? Результативність переможців все одно стабільно була за два голи, чому дуже рідко вдавалось переможцям чемпіонатів СРСР за останні 15 років.

Так що судити чия гра була краща – Лобановського чи Бєскова – можна лише відносно, вибираючи по собі і для себе.

Автор: (Skyf)

Статус: Эксперт (10180 комментариев)

Подписчиков: 42

86 комментариев
Лучший комментарий
  • sedoj седой(sedoj) - Эксперт
    22.03.2023 14:19
    Надо признать, что СМ был очень неудобным соперником для ДК. Обратите внимание на таблицу очных встреч. Как правило, ДК обыгрывало СМ в чемпионские годы. То есть, когда не было особых проблем с составом и когда функциональное состояние игроков было на должном уровне. В нечемпионские годы перевес в личных встречах был на стороне СМ.
    Почему СМ был неудобен для ДК? Потому, что стиль СМ, если говорить упрощённо - игра в короткую стенку. ДК же, если его игроки не были на пике физической формы, даже за счёт попытки прессинга, не могли, скажем так, "затоптать" игроков СМ - те выходили из-под прессинга именно благодаря игре в одно касание.
    Другое дело, когда киевлянам удавалось на высочайших скоростях прессинговать так, чтобы вообще не дать спартаковцам принять мяч, то есть, постоянно играть на опережение, но для такой игры, повторюсь, нужно было находиться на пике своих физических возможностей, а это, в силу каких-то причин, не всегда удавалось.
    В общем, что я хочу сказать? Если и ДК, и СМ находились в оптимальных кондициях, то у СМ против ДК шансов не было.
    • 9
Еще комментарии
Комментировать Еще комментарии
© dynamo.kiev.ua, 1998—2024.
При полном или частичном использовании материалов ссылка на dynamo.kiev.ua обязательна.