Не зрозумію, та не тільки я, а й багато моїх колег, за які такі заслуги УАФ на початку весни вирішила 14 травня 2025 року фінальний матч Кубка України провести в Житомирі, у «найфутбольнішому» місті країни.
«Динамо» з Кубком володарів кубків 1975 рокуЧомусь керівники УАФ забули, що 50 років тому саме 14 травня футболісти київського «Динамо» у фіналі Кубка кубків-1974/75 у Базелі (Швейцарія), обігравши угорський «Ференцварош» — 3:0, завоювали перший в історії українського футболу престижний європейський трофей. Мільйони шанувальників «біло-синіх» раділи цьому грандіозному досягненню.
Боси УАФ вирішили фінал Кубка України провести за 130 кілометрів від Києва. Чому Житомир, а не столиця країни, в якій 18 разів проводилися вирішальні кубкові зустрічі? НСК «Олімпійський» поки що «поза грою». Але в місті є ще одна чудова арена — «Динамо» імені Валерія Лобановського, що вміщує майже 17 тисяч глядачів. До речі, стадіон «Центральний» у Житомирі може прийняти лише 5 928 уболівальників.
Утім, мені можуть заперечити, мовляв, на трибунах усіх стадіонів нашої країни під час матчів можуть бути присутніми не більше 1 750 глядачів. І це правило стосується і стадіону в Житомирі. Однак на півфінальному поєдинку Кубка-2025 «Полісся» — «Шахтар» були присутні вболівальники, що вчетверо перевищували дозволене.
На зустрічі був присутній президент УАФ Андрій Шевченко, природно, все це бачив. Але дивно, що жодних санкцій не було.
Великий інтерес викликав і матч чемпіонату «Шахтар» — «Динамо». І на трибунах «Арени Львів» було понад 5 тисяч відвідувачів.
14 травня фінальну зустріч Кубка можна було організувати, як виняток, на динамівському стадіоні в Києві.
Як мені бачиться ця подія. Перед початком поєдинку, у перерві або після вручення Кубка країни переможцям запросити на поле динамівців — тріумфаторів тієї незабутньої перемоги 50-річної давнини.
Показати на табло фрагменти матчу в Базелі, тепло привітати тих, хто домігся того блискучого успіху. Водночас згадати тих переможців, яких, на жаль, уже немає з нами: тренерів — Валерія Васильовича Лобановського та Олега Петровича Базилевича, їхніх підопічних — Віктора Колотова (капітана), Євгена Рудакова, Віктора Матвієнка, Михайла Фоменка, Володимира Трошкіна, Анатолія Конькова, Валерія Зуєва.
Слава Богу, живі Леонід Буряк, Олег Блохін, Стефан Решко, Володимир Мунтян, Володимир Веремєєв, Володимир Онищенко. Анатолій Шепель, Сергій Кузнєцов і Віктор Маслов.
На жаль, 14 травня на стадіоні «Динамо» ми їх не побачимо. А шкода.
Мені було прикро почути від одного з гравців зіркового складу «Динамо-1975» такі слова:
— А кому ми сьогодні потрібні, хто про нас пам’ятає?
Не згоден, ми пам’ятаємо і не забудемо вас — тріумфаторів першої дзвінкої української європеремоги. Ваші імена золотими літерами вже вписані в славну історію київського «Динамо».
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар