«Мочилово» під замовлення?

Дивовижним чином змінився футбольний сегмент інформаційного простору України з початком нового сезону. І якщо спочатку характерні вкидання можна було оцінювати як окремі випадки, то з плином часу те, що відбувається, дедалі більше й більше стало нагадувати результати системної роботи. Роботи, яка має одну точну, нехай і жаргонну назву: «Мочилово». У даному випадку — «мочилово» київського «Динамо». За різними напрямками, різними методами, але безперервне і, повторюся, за всіма зовнішніми ознаками — системне.

І якщо я у своїх оцінках ситуації маю рацію, то одразу виникає запитання: а кому ж в українському футболі може бути потрібне таке «мочилово» «Динамо», а кому ж в українському футболі можуть бути вигідні результати такого «мочилова» «Динамо»? І як же «складно» знайти відповіді на ці запитання... Настільки «складно», що навіть смішно їх ставити.

Утім, давайте просто про саму системність «мочилова», щоб була зрозуміла система координат, у яку ми опинилися втягнуті.

Спортивні показники «Динамо»

Київське «Динамо» наразі намагаються буквально знищити за чотири поспіль нічиїх у чемпіонаті України. А до цього точно так само намагалися знищити за три нічиїх. А до цього — за дві. А ще раніше — за першу нічию в цій серії. Зустрічається, зрозуміло, й об’єктивна критика, якій, безумовно, є місце в ситуації з поточними результатами та грою команди, але переважна кількість того, що присутнє в інформаційному просторі — це саме «мочилово».

А що тільки не лунає на адресу клубу, команди та гравців: «у команди „Динамо“ нічого немає», «зараз „Динамо“ — це безлад», «у „Динамо“ розкол колективу, і це жах», «Бражку треба йти до ДЮСШ і знову вчитися грати в футбол», «це паперовий чемпіон», «грандіозний скандал у „Динамо“: Ярмоленко втік від Шовковського». Ось це аналітика, ось це об’єктивна критика, ну просто вищий пілотаж!

Але що відбувається за фактом, у реальності, якщо ми говоримо про результати і турнірну ситуацію? У реальності ми маємо, по-перше, початок сезону, коли з 30-ти турів УПЛ зіграно всього 8. По-друге, наразі відставання «Динамо» від першого місця становить одне очко. Тому щиро (!) говорити в цій ситуації, що все пропало — це, м’яко кажучи, недоречно. Тож тут відразу великі, величезні сумніви в щирості. Проте в ефірі на адресу «Динамо» звучить саме багаторазово посилена теза «все пропало».

І на цьому тлі після останнього туру чемпіонату виник приголомшливий, показовий контраст. Не просто показовий — буквально кричущий. У той час як «Динамо» зіграло внічию з «Металістом 1925» (1:1), «Шахтар» крупно програв ЛНЗ (1:4), причому по ходу матчу «горів» 0:3. Однак поки «Динамо» втоптують у газон за такий результат, з приводу фіаско (а інакше це не назвеш) «Шахтаря» — тиша і гладь. Тиша та гладь у ситуації, коли йдеться фактично про розгром від 12-ї (!) команди минулого чемпіонату України. До речі, така ж тиша та гладь в ефірі була, коли «Шахтар», як і «Динамо», теж зіграв 1:1 з «Металістом 1925».

Хтось, можливо, захоче сказати: хвилиночку, це вже четверта поспіль нічия «Динамо». Так, четверта. «Динамо» втратило очки в чотирьох матчах. Але ж і «Шахтар» втратив очки вже в трьох матчах, до того ж, має одну поразку в пасиві. І що — це така велика різниця для турніру завдовжки в 30 турів? Повторюся, у «Шахтаря» зараз в активі всього на одне очко більше, ніж у «Динамо».

Чи ключове значення має не кількість очок, а слово «поспіль» стосовно нічийних результатів команди? А якщо «Динамо» у всіх матчах чемпіонату, що залишилися, не втратить жодного очка і стане чемпіоном, до якого місця можна буде докласти ось це саме «поспіль»? Футбол — такий чарівний світ, що тут зустрічається навіть те, що уявити собі складно, а вже чотири нічиїх поспіль — і поготів.

Створення скандальних ситуацій

Бленуце, Кравець, Ярмоленко-Шовковський, Біловар. Навіть і говорити нічого не треба, достатньо просто такого перерахування, правда? І весь цей ряд було сформовано за який період часу? Півтора-два місяці, а то й менше. Ох, як щільненько, як раптово (!) щільненько стали раптом з’являтися скандальні маркери. З чого б це?

Причому, в кожній із ситуацій або, знову ж таки, йде кратне перебільшення реального стану речей, або звучать гучні/скандальні формулювання без жодної конкретики.

Узяти, наприклад, того ж Кравця, який, ніби вискочив, як чорт із табакерки, наговорив про «Динамо» стільки, що кілька днів здавалося, що нічого іншого в українському футболі взагалі не відбувається і не має жодного значення. Але водночас він так і не сказав нічого конкретного. Ні-чо-го. Нуль, пшик, крім «гучних» заяв. Які, до речі, впевнений, тепер йому дорого обійдуться: президент якого клубу ризикне взяти до себе персонажа, який потім може ось такий номерок викинути?

У ситуації з історією Шовковського і Ярмоленка на тренуванні і зовсім досить просто згадати, який рівень токсичності «блогера», який став автором цього вкидання, і врахувати, що після цього Шовковський, як і раніше, продовжував ставити Ярмоленка до складу і не раз приходив із ним разом на пресконференції. Але яке це все матиме значення, якщо таке вкидання масово «розгойдати» в інформаційному просторі?

Щодо Бленуце озвучено багато, і сам я на цю тему писав окремий текст. Тому зараз скажу тільки одне. Думаю, всі бачили плакат про Бленуце в секторі «ультрас» «Карпат» на матчі з «Динамо». А ви знаєте, що цей плакат до цього був у секторі «ультрас» «Олександрії» на домашньому кубковому поєдинку цієї команди з «Динамо»? Ну або його прям точна-точна копія. Висновки робіть самі (якщо захочете і зацікавлені в самостійних оцінках).

Або історія з ярликом «зятьок» по відношенню до Крістаіна Біловара. А що ж до Юрія Вернидуба взагалі не чіплялися, коли в нього в команді не просто зять, а прямо цілий син грав, а? Чи це інше? Звичайно, інше — те, що зараз відбувається стосовно «Динамо», однозначно, інше. Причому, Вернидуби — це так, просто перший приклад, який на думку спав, — один із безлічі.

При цьому є просте запитання: а кого зараз ставити замість Біловара на його позицію? У нього робоча нога — права, у Тараса Михавка й Аліу Тіаре — ліва. Так, із центральних захисників є ще Денис Попов із робочою правою робочою ногою, але він травмований тривалий час, а поки був у строю, вони з Біловаром з перших матчів сезону фактично по черзі виходили в стартовому складі в парі з Міхавком. Але кому це цікаво, коли весь ефір заповнений «зятьком»?

Відверті маніпуляції

Крім усього, про вигляд гравців «Динамо» просто створюються відверті фейки. Фактично людей навмисне очорнюють. Тут показовою виявилася ситуація з вкиданням відео про спілкування захисника «Динамо» Олександра Караваєва з неназваним персонажем після того ж таки недавнього матчу з «Металістом 1925». Все було подано в такому світлі, що футболіст грубо спілкується з уболівальником. І, звичайно ж, це вкидання моментально розтиражувалося де треба і як треба. Ось тільки виявилося, що в цій історії є один «маленький» нюанс.

Виявляється, все почалося з того, що формену атаку на Караваєва влаштував один із тих, хто був присутній на стадіоні. Навмисне не називаю його вболівальником «Динамо», тому що очевидно, що з таким ставленням до гравця команди він апріорі не може бути її шанувальником. Ця людина почала інтенсивно провокувати Караваєва, ображаючи його з використанням, зокрема, нецензурних виразів. І в якийсь момент Караваєв, який весь цей час терпляче залишав автографи вболівальникам «Динамо» і не відмовляв їм у селфі, не витримав. І відповів хаму по-чоловічому, що абсолютно нормально з огляду на контекст ситуації загалом (!).

Але відео було вкинуто в мережу «злегка» обрізаним — виключно з того моменту, коли починає говорити Караваєв. Зручненько. І типово.

Абсолютно така сама історія була із ситуацією навколо спілкування Ярмоленка з маленьким уболівальником, який звертався до футболіста прізвиськом «Ярмола». Тут уже особисто я можу розповісти, що відбувалося від самого початку, тому що був очевидцем: на тому матчі я працював, зокрема, і як фотокореспондент, і тоді перебував якраз за тими воротами, біля яких розминалися запасні гравці «Динамо», зокрема Ярмоленко.

Так от, щойно динамівці з лави запасних підійшли розминатися, один із маленьких уболівальників почав кричати: «Ярмола! Ярмола!». Розраховуючи, що той підійде до трибуни і залишить свій автограф на плакаті. Зрозуміло, цього статися під час гри (та ще й під час розминки за участю самого Ярмоленка) не могло. І цілком природно, що Андрій продовжував розминку, ніяк не реагуючи на те, що відбувається. Але вболівальник не вгамовувався: «Ярмола! Ярмола!». Це тривало так довго і звучало так голосно, що на ситуацію звернули увагу всі, хто перебував поруч. Через кілька хвилин безперервних криків «Ярмола! Ярмола!», Андрій, нарешті, не витримав (що виглядало абсолютно нормальною за даних обставин реакцією), підійшов до вболівальника і ввічливо (!), просто на правах дорослого (!), пояснив те, що належить до розряду неписаних правил, базису життя цивілізованих, вихованих людей. Це було абсолютно доречне зауваження дорослого, як якби той самий Ярмоленко зробив би на вулиці зауваження дитині, яка кинула папірець на асфальт, а не до сміттєвої урни.

Але в ефір із цієї історії пішло що? Правильно: тільки кінцівка історії. І все було подано так, що Ярмоленко моментально «підірвався» до трибун, щойно почувши звідти «Ярмола».

Маніпуляція, абсолютно ідентична тій, яку було використано в історії з Караваєвим. Під копірочку, як то кажуть.

Ось такими абсолютно нескладними (я б навіть сказав, примітивними) прийомами створюються викривлені картинки для публіки, придумується те, чого насправді не існує. У даному випадку — клепаються плітки про моральне обличчя гравців «Динамо», а слідом за цим виліплюється зі словесного г... на, наприклад, фейкова конструкція «про складний, неврівноважений психологічний стан футболістів „Динамо“, в якому вони не здатні вирішувати завдання на футбольному полі».

На завершення. Усе написане жодним чином не скасовує того, що у «Динамо» зараз є проблеми і з грою, і з результатами. Усе написане жодним чином не скасовує того, що в цій ситуації потрібна об’єктивна критика. Але все написане — про зовсім інше, про те, що не має нічого спільного не тільки з проблемами результатів або гри, а взагалі з футболом.

Олександр ПОПОВ