Захисник луганської «Зорі» Роман Вантух розповів про відрізок своєї кар’єри, який пройшов в київському «Динамо».
Роман Вантух під час виступів за «Динамо»— Ви перейшли до «Динамо», коли вам було 17. Як це сталося?
— Закінчив школу, потрібно було щось змінювати, тому що команди U-19 у «Львові» не було. Були різні варіанти, але найпривабливішим для мене була команда «Динамо» (Київ). Вирушив туди і за декілька тижнів ми з Русиним підписали перші професійні контракти.
— Не страшно було їхати до Києва і в таку серйозну структуру?
— Страшно не було, було важко. Напевно, на адаптацію пішов цілий рік. Плюс різниця в рівні футболу. В «Динамо» приїжджали одні з найкращих і доводилося завжди конкурувати за місце в команді, звідси, як я думаю, і пішов прогрес.
— Русин, Циганков, Михайліченко, Лєднєв, Попов — далеко не повний перелік ваших тодішніх партнерів по юнацьких командах «Динамо». Кому ви віддали найбільшу кількість гольових передач? З ким взагалі було найзручніше взаємодіяти?
— Ви називаєте гарних футболістів, всі вони досягли гарного рівня. Рівня національної збірної України. Не можу сказати, кому віддав більше всього гольових, але те, що з тими хлопцями приємно разом грати, це факт.
— Тоді в «Динамо» по всій вертикалі працювали іспанські фахівці, яких в клуб привів Сергій Ребров. Це правда, що вони більше акцентували увагу на техніку, на комбінаційний футбол, водночас, як олдскульне крило динамівської академії закликало до іншого стилю, зокрема, частих ударів з дальньої дистанції?
— Цей вектор розвитку припав на мій період в «Динамо» і я думаю, це дуже позитивно вплинуло на мене. Я почав думати і бачити футбол трохи з іншого ракурсу, в мене тільки позитивні спогади про цей період.
Щодо олдскульних тренерів, я не можу з вами погодитись. В цей момент старшим тренером U-21 був Мороз Юрій Леонтієвич, вони працювали в тандемі з Вісенте і дуже гарно доповнювали одне одного. Мікроклімат був чудовим і розуміння гри від хлопців теж. Не було такого, що один говорить одне, інший — протилежне. Гадаю, ці всі історії вигадані.
— За 7 років контрактних взаємин із «Динамо» ви так і не зіграли за першу команду. Чому так склалося?
— Щодо цього, то я шкодую, що так склалося… Дуже хотілось дебютувати і спробувати свої сили в футболці «Динамо», але не всім випадає така нагода. В мене було декілька періодів, коли здавалось що от-от і буде мій шанс. Різні періоди були… Бували моменти, коли не заслуговував, а бувало й навпаки, коли все йшло добре, а потім травма вибивала з колії. Мені тільки 27, можливо ще отримаю таку нагоду, побачимо.
Данило Вереітін
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
