Колишній воротар київського «Динамо» Ілля Близнюк поділився враженнями від матчів 10-го туру чемпіонату України, які відбулися минулого вікенду.
Ілля Близнюк— «Динамо» нарешті перервало свою п’ятиматчеву безвиграшну серію, впевнено перегравши «Кривбас» — 4:0. У чому вбачаєте такий результат?
— Динамівці цілком заслужено перемогли криворіжців, заробивши три очки з великою перевагою. Мені сподобалася сама гра і як господарі поля домінували, які були швидкості, тиск і як працювали фланги. Це показало, що у «Кривбасу» є проблеми в матчах із грандами, які виступають у єврокубках. Тобто є над чим працювати, до чого прагнути і як прогресувати надалі.
А з приводу «Динамо» скажу: після п’яти нічиїх ця перемога, сподіваюся, дасть стимул для наступних турнірних звершень.
— Інший наш гранд, «Шахтар», теж заробив три очки. Його перемога над «Кудрівкою», судячи з рахунку 4:0, була здобута на класі?
— Я думаю, так. За ротації, яка була в цьому матчі в «Шахтаря», донецька команда сподівалася, що здобуде перемогу на класі. І все ж у «гірників» є певні проблеми, які простежуються з року в рік, зокрема й у єврокубкових поєдинках. Це серйозна помилка під час виходу захисників і воротаря з оборони в атаку. Тобто, коли вони намагаються розіграти м’яч, суперник їх «накриває».
Так було і в матчі з «Кудрівкою», яка заробила право на одинадцятиметровий, але його не реалізував Коркішко. Це було розслаблене піжонство, коли футболіст думав, що покладе м’яч із «точки» у ворота «Шахтаря» на класі. Але на останньому рубежі донецької команди є досвідчений воротар, який грамотно обіграв свого опонента.
Утім, цей момент ніяк не впливав на результат, адже «Шахтар» упевнено володів територіальною та індивідуальною перевагою і взяв очки, показавши свій клас.
— Схоже, «Полісся» остаточно оговталося від невдач на старті сезону і тепер готове включитися в боротьбу за медалі?
— У «Полісся» дуже амбітний президент, який хоче, щоб клуб здобував для країни загалом і для нього зокрема бали в єврокубкових матчах. І крок за кроком упевнено реалізовував свої турнірні амбіції. Це мета Геннадія Буткевича, який намагається вибудувати роботу, що має конкретну мету — за рахунок перемог у кожному поєдинку домагатися успіхів у різних турнірах.
Але є одне «але». Миттєво результат не робиться. Ми бачимо, що творилося минулого сезону, коли результати «Полісся» були дуже прикрими. Але житомирський клуб усе ж став на правильні рейки. Президент запросив на роль головного тренера Руслана Ротаня, який, як і деякі його помічники, свого часу грали в Дніпрі — рідному місті Буткевича. Він зацікавлений, щоб у «Поліссі» працювали дніпровці. Працювали і давали результат. Усе робиться для того, щоб команда грала на найвищому рівні, показувала змістовний футбол і процвітала.
А в тому, що «Полісся» вклиниться в боротьбу за медалі, немає жодних сумнівів. Утім, календар ігор — як марафон, має довгу турнірну дистанцію. І хто в ньому правильно розподілить свої сили та матиме для безболісного його подолання два рівноцінні склади, той і досягне успіху на фініші. Поки що можна констатувати: «Полісся» на правильному шляху, і поєдинок з «Оболонню» це зайвий раз показав.
— Приємно вражає переможна хода ЛНЗ, яке третій матч поспіль відбирає максимум очок у серйозних суперників. Минулого вікенду в грі з командою Віталія Пономарьова постраждав «Металіст 1925».
— Усе закономірно. У Віталія Пономарьова є досвід, який він накопичував у «Русі». Спочатку працював із юнацькою командою клубу, потім очолив головну. Тобто він пройшов певний шлях, під час якого набив гулі та сформувався як тренер. Відтак, має план роботи і застосовує систему гри з розрахунку на тих людей, які перебувають в обоймі його команди.
Коли він улітку цього року прийшов до ЛНЗ, то міг визначитися зі своїм кадровим потенціалом: із кимось із футболістів шляхи розійшлися, з кимось із новачків уклали контракти. І за сьогоднішньою грою черкаської команди видно роботу тренера і те, як він із нею працював. Пономарьов — тренер, який працює на хорошому рівні. Нинішні успіхи черкащан — багато в чому його заслуга. Сьогодні в ЛНЗ є колектив — і це має велике значення.
Перемога над «Металістом 1925», як і будь-яка інша, важка. Адже це зусилля, які докладаються задовго до матчу. Ти не тільки налаштовуєш своїх підопічних на суперника, а й вивчаєш його гру, аналізуєш усі слабкі та сильні сторони, визначаєш схему й обираєш склад. А ще проводиш бесіди, в яких намагаєшся знайти розуміння, як з боку кожного гравця, так і команди в цілому. І все це потрібно втілити в життя під час гри за 90 хвилин. Цю чорнову тренерську роботу не видно, проте про неї можуть свідчити результати.
— У львівському дербі, в якому зустрічалися «Карпати» та «Рух», голів не було. Проте була сутичка між футболістами обох команд, яка сталася наприкінці матчу...
— Як не крути, а дербі є дербі. Зустріч команд з одного міста — це завжди серйозне протистояння. Тому не дивно, що було напруження боротьби і зашкалювали емоції. Нині «Рух» перебуває в нижній частині турнірної таблиці, а «Карпати» — у її середині. Хоча за тими амбіціями, які позиціонувалися перед сезоном щодо високих місць, головна львівська команда мала бути вище. Тому вважаю, що результат цього дербі цілком закономірний. Це той випадок, коли можна сказати «Коса знайшла на камінь». Для обох команд нічийний результат позитивний.
— «Суха» нічия була зафіксована в Рівному, де зустрічалися «Верес» і «Зоря». Для господарів поля це вже третій мирний підсумок, який ніяк не дає віддалитися від небезпечної зони.
— Очки — справа важлива, проте мені здається, що позитивних емоцій для себе суперники не отримали. Обидві команди хотіли перемогти, проте не склалося. Певний спад у грі, на мою думку, є в «Зорі». Що ж стосується «Вереса», то йому потрібно вибиратися вгору, подалі від зони «вильоту». Але як би там не було, а кожен із суперників у клубну скарбничку по одному очку поклав.
Але знову є одне «але». «Верес» грав удома і що мав у цьому матчі перед собою ставити? Звичайно ж, максимальне завдання — перемогти. Тому не думаю, що рівняни задоволені одним пунктом, здобутим у матчі із «Зорею». Мені здається, що після безвиграшної серії, яка триває вже п’ять турів поспіль, у внутрішньому стані «Вереса» зараз не все гаразд. Усе це простежується по грі рівненської команди. Вона не така, як у минулому сезоні.
— Схоже, що продуктивна робота Сергія Нагорняка доводить невипадковість потрапляння «Епіцентру» до класу найсильніших. Його команда поступово адаптувалася до вимог Прем’єр-ліги, свідченням чого є два виграші поспіль на чужих полях.
— Ще на початку нинішнього сезону я говорив, що буде дуже приємно дивитися на гру «Епіцентру», адже до Прем’єр-ліги він увійшов заслужено. Пам’ятається, у цьому клубі заявляли, що нікого з відомих гравців купувати не будуть, а дадуть шанс тільки тим хлопцям, які отримали путівку в еліту плюс молоді. Але варто розуміти, що в тих людей, які грали в першій лізі, немає досвіду виступів на найвищому рівні. До того ж, міжсезоння для «Епіцентру» було дуже коротким: варто було сезону-2024/25 у першій лізі завершитися, як почався сезон новий — у Прем’єр-лізі. Зрозуміло, можливості плідно підготуватися, щоб відразу розігнатися на турнірній дистанції класу найсильніших, у команди з Кам’янця-Подільського не було.
Тож футболісти «Епіцентру» не були готові на старті чемпіонату грати і розуміти, що Сергій Нагорняк від них вимагає. Він попереджав їх, що в еліті не буде так легко, як у першій лізі. Адже чемпіонати абсолютно різні: різне напруження, різна підготовка. Ось тільки після кількох поразок, набивши шишки, кам’янчани починають потроху набиратися такого необхідного досвіду. І зараз вони починають відчувати, що можуть перемагати. Якби в складі «Епіцентру» була група досвідчених новачків, то впевнений, що, незважаючи на підйоми і спади, все пройшло б більш-менш гладко. А те, що «Епіцентр» показує хорошу гру, доводять останні результати.
— Дебютанту еліти «Полтаві» деякі фахівці пророкують пониження в ранзі. Думку про те, що за таких турнірних результатів такий підсумок цілком імовірний, поділяєте?
— Думаю, так. Хоча кадровий потенціал у «Полтави» непоганий, але в цього клубу купа проблем. По-перше, свої домашні матчі полтавська команда грає не у своєму рідному місті, а в Кропивницькому. По-друге, немає в неї власної бази, де вона могла б готуватися. По-третє, полтавці постійно в роз’їздах, що накладає відбиток на якість відновлення. По-четверте, незрозуміла ситуація з тренерським штабом: один тренер захворів, а замість нього призначили іншого.
Якщо ж говорити про ігрові особливості, то підвищення в класі все ж позначається. «Полтава» постійно грає другим номером, від оборони. І знаєте, всі здивувалися, що в недільній грі полтавці змогли забити два м’ячі. Для багатьох це стало мало не сенсацією. У гравців «Полтави» немає впевненості в діях, у власних і командних силах. І я аж ніяк не маю на увазі, що полтавці не віддаються грі. Ні! Я кажу загалом про те, що багато чинників накладають відбиток на гру і результат. Тож з якого боку не подивишся на цю ситуацію, побачиш недоліки. Але ж у футболі, як відомо, не буває дрібниць. Усе має значення.
В’ячеслав Кульчицький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
