Колишній гравець донецького «Шахтаря» Тарас Степаненко, який зараз виступає в турецькому «Еюпспорі», поділився своїми думками щодо нинішніх реалій українського футболу.
Тарас Степаненко
— Що найціннішого ви винесли з досвіду в Туреччині — можливо, якийсь урок, який би хотіли, щоб український футбол засвоїв?
— Найважливіший урок — це не тактика. Я виніс те, що наші футболісти, які довго грають в українському футболі, особливо «Шахтар» або «Динамо», вони свій досвід дуже часто переоцінюють. Запитайте у Сікана, Зубкова, Батагова (гравці «Трабзонспора», — прим. ред.). Коли ти приходиш сюди, навіть якщо у тебе є ім’я, ти маєш розуміти, що кожного трансферного вікна можуть купити такого ж футболіста плюс-мінус на твої позиції. В них є гроші.
У великої трійки взагалі топ-цифри, але й «Трабзонспор» до 10 млн може спокійно витратити. Навіть моя команда може купити за 2−3 млн грн футболіста і платити їм, як у нас футболістам «Шахтаря» чи «Динамо». Чому ми дивимося, коли «Самсунспором» грає з «Динамо», то виграє 3:0? Бо і в них гарні футболісти, є конкуренція, є бюджет для того, щоб залучати футболістів.
А ми повинні зрозуміти, що у нас в Україні вакуум утворився: «от ми „Динамо“ — „Шахтар“, ми супер-футболісти» — а це не завжди правда. Тобі потрібно вийти з цієї теплої ванни, щоб зрозуміти це і доводити свій рівень.
Рівень у «Динамо», у наших футболістів, дуже високий. Але, щоб показати себе в інших реаліях, ти маєш вийти зі сприятливого середовища. Я знаю, що це не так просто зробити, але для мене це був такий показник.
Якщо взяти турецький чемпіонат — в чому його сила? В тому, що там є 3−4 команди топ-рівня, а інші 12 команд — повністю однакові. Кожна команда приїжджає й розуміє: вона може виграти, але може й програти, тому що рівень футболістів, бюджетів плюс-мінус однаковий. І це дуже стимулює цей чемпіонат.
— Як вам виступи українських команд в єврокубках?
— Мені не подобаються ні виступи, ні якість гри. Я слідкую за «Шахтарем», «Динамо». Розумію, що «Шахтар» — це команда, в яку за останні 1,5−2 роки прийшла низка нових футболістів. І середній вік, скажімо, 23−24 роки. Новий тренер, знов таки — тоді ще можна на це списати. Потрібен час…
Бразильських футболістів багато прийшло. Я знаю, як працювати з ними. В них є дуже високий потенціал, але його треба ще розкрити. Не кожен, як Кевін, може грати. Плюс пішов Жора Судаков, який вже мав певний статус в команді і міг допомогти.
— Але «Динамо», в принципі, грає одним тим ж складом. Чому в них так не виходить і чому вони не показують такий футбол?
— Можливо, їм потрібно освіжити склад новими футболістами, але, зрозуміло, у нас війна, немає можливості [запрошувати якісних новачків, особливо з-за кордону]. І позиція «Динамо» стосовно того, щоб просувати своїх футболістів з Академії — це все правильно, я теж з тим погоджусь. Але, мені здається, без свіжої крові неможливо. Має бути якийсь поштовх, сила.
Іноді дивлюся: ну, не може тренер підсилити гру, бо нема футболістів, які здатні обіграти один в один, давати результат. Ми ж звикли, що «Шахтар» й «Динамо» грають у Лізі чемпіонів, ну, мінімум у Лізі Європи. А Ліга конференцій — це добрий турнір для команд, які ніколи не грали в єврокубках і вдома завжди займають 4−6 місця. Це турнір для маленьких країн, в яких футбол тільки розвивається. А з такою історією, українські клуби мають грати на більш серйозному рівні.
— Матчі «Шахтаря» з «Динамо» завжди особливі. Як вам останні протистояння?
— Я читав все і дивився ці два матчі.
— Отже, і читали. То що скажете про емоційну фразу Попова про «пародію»?
— Потім Попов сказав, що він не це мав на увазі. Ми розуміємо, що коли емоції, ти не виграєш багато років у «Шахтаря», а потім виграв — і на емоціях, на радощах можеш щось таке сказати. Можливо, Попов не мав на увазі те, що сказав, але я думаю, що він розуміє, що це неповага.
Найголовніше для мене, що ти можеш виграти, можеш програти, але демонструвати неповагу — це неправильно. Ти маєш поважати суперника, яким би принциповим матч до цього не був. Тому реакція «Шахтаря» на другий матч була відповідна. Мені дуже сподобалося, як молоді зреагували. Вони нічого не робили поганого, але в плані футбольної злості вони відпрацьовували, добивали. Для них це був такий поштовх, якого не було в першому матчі.
Я думаю, Денис їх мотивував. Було приємно дивитися на дві команди, які боролися до кінця, билися. Хоча б це створило таку футбольну атмосферу, яку ми не бачили останнім часом в нашому футболі.
— Тобто можна сказати, що відповідь «Шахтаря» була красномовнішою за будь-які слова?
— Я вважаю, що для нас це був принциповий бій. Іноді бувало не дуже гарно після гри, і я в цьому брав участь. І це некрасивий футбол. А коли принциповий чоловічий бій на полі — це подобається. Зрозуміло, що ми зараз об’єднані в одній справі у вболіванні. Це все правильно. Але спортивна злість повинна бути завжди на полі. У другому матчі я це побачив, і це мені сподобалося.
— А якщо дивитися тверезо, то які шанси «Шахтаря» в цьому сезоні в чемпіонаті, єврокубках?
— Якщо чесно, я подивився, які команди там грають. Не хочу нікого ображати, але я не знаю багатьох команд, навіть не бачу, як вони там виступають. Ось треба грати в Ісландії. Давайте будемо відверті: ми повинні просто брати й обігравати такі команди, навіть якщо в нас немає якогось настрою, емоцій.
Так, бувало в «Шахтаря» навіть при Луческу, ми обігрували «Динамо», а потім їхали в Мальме і просто ледве пересували ноги, і нас «виносили». Слава Богу, що Пятов відбив пенальті, і ми вдома вже їх обіграли і виграли матч. Це футбол, можна сказати.
Але за іменами, рівнем команд у Лізі конференцій шанси завжди є. І це вже залежить від настрою. От там поляки вийшли: може, у них немає такої якості, але вони заряджені, бігали, билися і виграли. Хоча у них там проблеми, я читав, із тренером, з результатами. Але що стосується бажання, що вони перебігали і перебили, то й виграли. Зараз футбол такий, всі мають «пахати». Просто так без емоцій, без дисципліни, без бажання — виграти не вдасться.
— Як, на вашу думку, українським клубам знову почати вигравати — не лише у внутрішній боротьбі, а й на європейській арені?
— Ну, я думаю, по-перше, треба опуститися на землю і зрозуміти, що, на жаль, наш рівень зараз не такий, яким був раніше. Десь ми можемо компенсувати наш сучасний рівень тим, що ми повинні працювати більш дисципліновано, більш інтенсивно, більш правильно. Тобто покращуватися. Немає межі для того, щоб зростати.
Ми маємо розуміти, що десь інтенсивність нашого чемпіонату наразі не відповідає європейським. Тому цю ми повинні нарощувати її самі. Виграємо в чемпіонаті України 2:0 чи 3:0? Все одно прагнути ще більшого! Аби реалізувати оті фізичні дані, маємо бути на рівні хоча б середнього чемпіонату Європи.
Це не завжди легко зробити, тим більше, багато переїздів, перельотів. Але хоча б у грі спробувати! Тому що зараз, як на мене, без хорошої фізичної підготовки дуже тяжко. Дивимося матчі команд України: буває навіть видно, що якась не має тієї підготовки, яка потрібна, але виграє через те, що вона десь швидша в перехідних фазах, десь краща в відборах. І це дає маленькі плюси, і врешті-решт ти виїжджаєш.
— Що робити, особливо в часи війни?
— Не треба собі брехати. А потрібно підвищувати рівень чемпіонату. Потрохи, я думаю, що він зростає. Ми бачимо команди, які нав’язують грандам боротьбу за друге, перше місце. Щільність таблиці більш висока, ніж раніше. Навіть в такий тяжкий час люди роблять багато, особливо функціонери, люди, які спонсорують. Підтримують прогрес команд, щоб хороші футболісти приходили, стимулюють зарплатами, бонусами. Це дуже важливо, тому що ми розуміємо, що футбол — це теж бізнес.
У мене турки завжди запитують: «А як в Україні в воєнний час грають у футбол?». Вони просто цього навіть не розуміють. От ми їхали в автобусі на гру, і у мене хлопець питає: «А коли ЛНЗ грали з „Карпатами“ і там була тривога, як це — зупинили матч?». Я йому вже пояснював, що коли тривога, ти йдеш, під трибуною чекаєш. Коли кажу, що я грав одну гру 6 годин, турки просто цього не розуміють!
Але наш чемпіонат зупинявся на пів року — і ми всі хочемо його зберегти, тому клуби грають, збірна грає. І велика пошана людям, які продовжують інвестувати і роблять все для футболу.
Крістіна Пастухова
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар