Колишній захисник донецького «Шахтаря» Сергій Попов пригадав тренерів, під керівництвом яких він виступав у збірній України.
Сергій Попов— У збірній ви працювали під керівництвом Валерія Лобановського. Яка розмова з ним запам’яталася вам найбільше?
— Коли Лобановський очолив збірну, мені вже було майже 30, і я на той час не був гравцем основи. Відбір на ЧС-2002, який мав пройти у Південній Кореї та Японії, ми починали матчем проти Польщі у Києві й програли 3:1. Я зіграв невдало, не влучив по м’ячу, і поляки забили гол. Наступну гру з Вірменією провів на лаві запасних. Потім у нас був виїзний матч із Норвегією.
Ми приїхали туди, і я розумів, що навряд чи вийду на поле. Перед грою Лобановський викликав мене і каже: «Мене журналісти питають: «А що Попов, здувся?» Поглянув на мене, чекає реакції. Я відповідаю: «Чому здувся? Ні». Тоді він каже: «І я їм так сказав». Наступного дня я вийшов у стартовому складі проти Норвегії, і ми виграли 1:0. Ось вам приклад мотивації в дії від Валерія Васильовича.
— Сабо був одним із найбільш емоційних тренерів, з якими ви працювали у збірній?
— Напевно, так. Йожеф Йожефович добре міг «пошуміти», але швидко заспокоювався. У роздягальні він точно виділявся своєю емоційністю серед усіх інших тренерів. Хоча у «Шахтарі» Скала теж був досить емоційний — міг покричати, коли було потрібно.
— Що можете розказати про Анатолія Конькова як тренера?
— Перше знайомство з Анатолієм Дмитровичем у мене відбулося в 1988 році, коли він, перебуваючи на посаді головного тренера «Шахтаря», включив мене, Щербакова та Барабаша до складу команди на збори в Криму. Щодо збірної — під його керівництвом я грав небагато. Коли Коньков очолив команду, у мене була травма, через яку я пропустив пів року. На відбір до Євро-1996 він запросив мене лише на останній матч проти Італії. Пізніше, вже будучи президентом Федерації футболу України, він взяв мене на роботу одним із тренерів збірної України U-20.
— Які були відчуття від роботи у збірній під керівництвом Леоніда Буряка?
— Розумієте, тренер у збірній перед матчем має лише 2−3 дні, щоб зібрати хлопців, привітатися з ними та дізнатися про їхнє самопочуття. Чимось здивувати гравців на тренуваннях навряд чи вдасться. Коли Леонід Йосифович тренував збірну, у мене також була травма, тому я грав нерегулярно. Але він на мене розраховував і довіряв. Пам’ятаю, як він поставив мене у стартовий склад на вирішальний матч проти Іспанії із завданням персонально грати проти Рауля.
— У тому матчі ви зіграли лише 23 хвилини?
— Тримав Рауля так, що порвав задню поверхню стегна. Це був той етап у збірній, коли травми почали мене турбувати дедалі частіше. Через велике навантаження час від часу виникали мікронадриви м’язів.
Олександр Петров
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
