Очікування і дійсність

Всі ми з нетерпінням чекали на Класичне.

Очікували хто що: одні битву титанів, інші – простого реваншу, а найбільш продинамлені - змішування гірників з антрацитом, що добувають шахтарі.

В четвер гірники повністю виклались в Кракові, думаю, що тільки в п’ятницю ввечері прибули до Києва, в суботу була розминка затеклих ніг, а в неділю в бій.

Наші ж хлопці під вдумливим наглядом Костюка готувались тиждень (як пам’ятаєте в тижні сім днів).

Шахтар повинен був бути фізично підсівшим і втомленим. І він таким був. Тому Туран, розуміючи цей розклад, виставив на гру не основний, а майже дублюючий склад, в якому 9 гравців не виходило в старті проти «пелецівців» з Лондону. Чисто математично, відчувалась що перемога у Динамо в кишені, тим більше, що після такого голу Пономаренко програвати не то що не личило, а просто заборонено.

(До речі, порівняйте єдиноборство Бражка з Бабенко в матчі Динамо з Поліссям, яке ми впевнено назвали фолом, і вчорашнє єдиноборство Пономаренко з Назариною, яке і на нашу думку, і на думку арбітра порушенням ні в якому разі навіть і не пахло).

І здавалось, що киянам вдається все. В першому таймі динамівці грали високим блоком, Михайленко повністю перерізав креативну гру гірників в центрі поля, а Назарина, опорник гірників, програвав одну дуель за іншою. Його навіть Буяльський накривав…

Тому, чесно кажучи, мені Динамо першого тайму мені сподобалось. Та вже під кінець першої половини стала закрадатись заборонена крамольна думка, що ветерани (Ярмоленко, Буяльський та й Караваєв) видихаються. Ще 5…10 хвилин другого тайму вони, на мою думку повинні були потягти гру, але, якщо після цього, ветерани залишаться на полі, то Динамо буде грати в 10, а то й в 9 гравців. Виникало питання, а ким їх замінити? Адекватної відповіді на це питання не було ні в мене, ні, здається, у Костюка. Тому й грало Динамо без замін до 70-ї хвилини, коли вже були пропущені два голи.

Це перше і, на мою думку основна причина провалу киян. Іншою, не менш значущою причиною поразки, що була породжена першою, став відхід Динамо назад, перехід на гру низьким блоком, захищаючи переможний на той час рахунок.

Туран же не став чекати оживлення Назарини, відразу замінив його Криськівим, який приватизував собі центр поля.

Все це в купі негайно дало результат: Траоре, який при грі високим блоком захисту в першому таймі був ніким, простим п’ятим колесом до возу, в другому таймі, коли динамівці опустились до свого карного майданчика, раптом став Гераклом від футболу, героєм гри. Гравця, якого ніяким чином не можна допускати в карний майданчик, буквально запросили туди.

І він без фанфар, але під переможні звуки футбольного оркестру, двічі опустив Михавка на грішну землю, роблячи з нього основного невдаху гри. Спочатку, прикривши м’яча від Тараса корпусом, буркінієць віддав гольовий асист Феррейрі. Потім, вигравши у Тараса повітряну дуель і скинувши м’яч під удар Матвієнко, Лассіна зумів відклеїтись від динамівського захисника, що на мить втратив як і логіку гри, так і Траоре, добив м’яча в ворота Нещерета.

Таким чином, втомлений Шахтар резервним складом поставив киян на своє місце.

І знаєте, що кинулось в очі: виявляється ніхто з киян атакуючої лінії не вміє грати головою. Пономаренко, здається ні разу за гру не вдарив м’яча головою. Ярмоленко, Буяльський, Редушко та і інші взагалі не знають і не здогадуються, що є і такий компонент гри. Вчора лише той же Михавко, який у своєму карному майданчику програв всі повітряні дуелі Траоре, намагався в чужому карному майданчику навіси з флангів замкнути ударом головою. Невміння завершувати атаки ударом головою ставлять на «нуль» концепцію Костюка гри «бистрими» флангами, бо саме вона вимагає завершення атак головним ударом.

А запал киян сподобався. Та клас є класом.

І останнє. За 10 хвилин до гри на «Трибуні» вибухом атомної бомби стала стаття Сергія Барановського «Класичне «Динамо» та «Шахтаря» отримало назву від Франкова, але його аргументи зараз звучать дико» (https://ua.tribuna.com/uk/football/blogs/3167692-klasychne-dynamo-ta-shakhtarya-otrymalo-nazvu-vid-frankova-ale/). Виявляється назву «Класичне» матчам Динамо з Шахтарем вигадав глумливий та, на жаль, талановитий українофоб Артем Франков, який так зневажливо і знущально порівнював ці поєдинки з Ель Класико («очередное незалежне Эль Классико»). І в тій же статті же утотожнював українську мову з бразильською, американською, австрійською чи швейцарською, тобто неіснуючою. Прочитав і відразу не захотілось називати це протистояння Класичним, бо це для мене стало чомусь відразливо…

З повагою,
Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости