Кубок європейських чемпіонів 1966/1967. Сторінки історії

Кубок європейських чемпіонів 1966/1967

Фаворити турніру: «Інтер», «Реал», «Селтік», «ЦСКА» Софія, «Дукла» Прага, «Аякс»

Але кілька і інших команд були ненабагато слабшими.

На старт вийшла рекордна кількість учасників – 33. То ж довелося навіть кільком командам грати кваліфікаційний раунд.

1/16 фіналу

Наприклад уже на першому етапі «Інтеру» довелося попітніти з московським «Торпедо». Це був дебют радянської команди в турнірі.

Але забити італійцям все ж не вдалося. Хоча з в'язниці вже повернувся Стрєльцов і все ще грав Воронін. Гол Маццоли в Мілані після рикошету та надійна гра в захисті в Москві - рецепт від Еленіо Еррери.

Неочікувано зі значними труднощами зіткнувся англійський «Ліверпуль». Ніби спокійно виграли 2:0 вдома в румунського «Петролула», але поступилися 1:3 в гостях. Правда в додатковому матчі вже зіграли як слід – 2:0

Також досить несподівано завершилась дуель між угорським «Вашашем» та португальським «Спортингом». 7:0 за сумою двох матчів! Підтримати високу планку «Бенфіки» іншому представнику і близько не вдалося. Новий Пушкаш (однофамілець) віднайшовся серед мадяр

1/8 фіналу

«Реал» розпочав захист титулу проти чемпіона ФРН – «Мюнхена 1860». Німецькі «леви» тоді були не подарунок. Виграли бундеслігу (перший і єдиний раз в історії), за рік до того доходили до фіналу кубку володарів кубків. То ж 1:0 в Мюнхені нікого не здивував. Та все ж «Реал» пройшов перший бар'єр, навіть пропустивши ще один гол в дебюті повторного матчу – 3:1.

А ось інший мадридський клуб зупинився на цій стадії. Представник Югославії «Войводина» не високо котирувався (на відміну від тамтешнього чемпіонату). Команди обмінялися домашніми перемогами і також був призначений додатковий матч. І лише в екстра-таймі шальки терезів схилилися на користь балканців. Цікаво що одним з лідерів тодішнього «Атлетіко» був легендарний Луїс Арагонес. Пізніше як тренер запам'ятався нам у 1986 році, а ще привів збірну Іспанії до титулу в 2008-му.

Вперше голосно на євроарені зазвучав «Аякс» Рінуса Міхелса та Йохана Кройфа.

І здолали представники країни тюльпанів такий же молодий та амбітний «Ліверпуль» – 5:1 (увійшов в історію як «матч в тумані» ) та 2:2. Три м'ячі на рахунку 19-річного Йохана.

«Інтер» впевнено обіграв угорців – 2:1 та 2:2 з дублем Маццоли. Хоча одразу три м'ячі «Вашаша» вражають. Адже на той час захист «Інтера» був надзвичайно надійним.

Софійські армійці влаштували звичну перестрілку з «Гурніком» – 4:0 і 0:3.

Вчергове націлилася на серйозний виступ і празька «Дукла». Бельгійський «Андерлехт» обіграли в двох матчах – 4:1 і 2:1. Вже не молодий Масопуст вів своїх партнерів до перемог. Йозеф був чудовим розігруючим лівим півзахисником. Виграв «Золотого м'яча» в 1962 році, коли збірна Чехословаччини вийшла до фіналу ЧС. Цікаво що в 2003 році повторив це досягнення інший «лівий» чех Павел Недвед.

1/4 фіналу

Було відчуття, що «Інтер» має велике бажання повернути кубок собі. І навіть «Реал» не став перешкодою на цьому шляху. Реванш було взято дуже впевнено – 1:0 та 2:0.

Вже не такий зірковий «Реал» не зміг забити жодного м'яча у ворота Сарті.

«Дукла» виявилася трішки фартовішою за «Аякс» – 1:1 та 2:1. Допоміг автогол за кілька хвилин до кінця повторного матчу.

Шотландський «Селтік» перші два раунди пройшов легко. І ось «Войводина». 0:1 в Нові Саді. Надзвичайно гостра повторна гра. Та все ж на останній хвилині капітан «кельтів» Біллі Макніл головою замкнув навісну передачу – 2:0!

Символічно тому що Біллі – це легенда «Селтіка». Рекордсмен за кількістю матчів, кавалер ордену британської імперії.

Ледь не зганьбився софійський ЦСКА. Можливо вони надто зверхньо поставилися до «Лінфілда». Хоча насправді побачити команду з Ольстера на такій стадії було навіть тоді дивно. Та все ж болгари пройшли.

1/2 фіналу

То ж суперник "Інтера" по півфіналу виглядав прохідним. Софійські армійці пройшли так далеко завдяки вдалому жеребу. Але виявилось, що болгари дуже добре підготовлені і намагались спіймати свій шанс – 1:1 та 1:1. В обох матчах забивав захисник і легенда «Інтера» Факкетті. Лише в додатковому матчі «Інтер» дотиснув суперника – 1:0.

У другому півфіналі «Селтік» обіграв «Дуклу» 3:1 і 0:0

Фінал приймав стадіон в Лісабоні. «Інтер» розглядався як фаворит, адже він був значно досвідченіший в таких баталіях. Щоправда перед фіналом він втратив скудетто та вилетів з кубку Італії. Плюс до того через травму вилетіли провідні гравці Луїс Суарес та Жаїр. В «Селтіка» була своя втрата - найкращий бомбардир Джон Макбрайд (він за половину сезону, до травми, забив 35 голів!)

Матч розпочався дуже вдало для «Інтера» – Маццола реалізував пенальті. Це здавалося взагалі спрощує завдання італійцям, які вміли тримати захист як ніхто. Та тренер шотландців Джок Стін ще до гри сказав: «Селтік буде першою командою, яка поверне Кубок Європи до Британії... ми будемо атакувати так, як ніколи раніше».

У другому таймі Томмі Джеммелл проігнорував вказівку тренера, підключився до атаки і ударом з 20 метрів зрівняв рахунок. А переможний гол забив Стів Чалмерс (якому в 20 років поставили смертельний діагноз).

Біллі Макніл отримав новий Кубок чемпіонів під охороною, бо вболівальники «Селтіка» вибігли на поле і роздягнули буквально всіх своїх улюбленців.

Команда «Селтік» того року також отримала широке визнання. Вони стали відомими як «Лісабонські леви» та вважаються найвеличнішою командою в історії «Селтіка». Усі гравці «Селтіка» народилися в радіусі 30 миль від Глазго

Менеджер «Селтіка» Джок Стін отримав широке визнання після фіналу.

Менеджер «Ліверпуля» Білл Шенклі сказав йому після матчу: «Джоне, ти тепер безсмертний».

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости