Трошки накипіло!

Що нас чекає? Зараз розпочалась масова істерія. Випадково? Ми ж розуміємо, що все до цього йшло. Просто так, на пустому місті, такий психічний стан не виникає. Це є наслідки політики клуба. Наслідки фінансового стану в країні. Хоча, я думаю, що все ж таки – наслідки дій президента і тренера. Бо ми бачимо чітко, що команда грає важко.

І це не через рівень майстерності гравців. Можна було б сказати про рівень майстерності тоді, коли ми б грали проти Наполі чи Бенфіки. Зрозуміло, що рівень майстерності у наших майбутніх суперників вищий. І перемоги над ними – тренерська робота, це самопожертва, це боротьба. Але, Волинь. Я був на цьому матчі. Не можу сказати, що у Кварцяного грають бездарі. Це майстерні гравці. Але, їх рівень, різниця індивідуального і командного рівня між гравцями Волині і Динамо – прірва. І ця прірва набагато більша, ніж наша різниця навіть із Баварією. Так, ми слабші, але на настільки, наскільки Волинь слабша за Динамо. Що ж було не так? Гравці Динамо банально грали пішки. І навіть такий перекат, без жодного прискорення, без напруження давав створювати моменти, контроль м’яча, територіальну перевагу. Було видно, що Волинь вийшла із страхом. Але, вони також відчули, що темп низький, що суперник грає без бажання і почали включатись. В результаті забили чудовий гол після двох помилок від Драго. У другому таймі Динамо вийшло зовсім іншим. За 15-20 хвилин все стало на свої місця. Були увімкненні швидкості, а моменти посипались. Особисто в мене виникають лише запитання про те, а чому ж перший тайм команда так грала? Що відбувається всередині? Відсутність лідера? Відсутність мотиватора? Команда існує у режимі підвищеного комфорту? Тактично команда навчена і це легко побачити. Команда може бігти і ми це чітко побачили у матчі із Ворсклою, що навіть на останніх хвилинах штурм був відчайдушний. Інша справа – моральний стан всередині. Ми побачили спітч від дружини Миколи Морозюка, де вона кожного з нас принизила. Бо порівняла вболівальників Динамо із порваними бутсами чоловіка, що ми взагалі нічого не варті. І від керівництва Динамо жодних вибачень. Гравці команди існують в іншій реальності. Їх рівень доходу у десятки тисяч доларів, а у багатьох це сотні тисяч на місяць, роблять з них людей з іншої планети. Точніше вони так про себе думають. Мешканці Олімпа, не досяжні і найвеличніші… І в Динамо жодна людина не збирається із цим боротись. Я так думаю, що психічний стан команди такий, що гравці вважають, що роблять нам послугу тим, що залишаються грати. Ми повинні всі отримувати угар від брильянтинової зачіски Миколи, від кольору його бутс і просто радіти, що Морозюк взагалі виходить на газон Олімпійського, бо за ним в чергу вистроїлись Реал, Челсі, Баварія, Ювентус і ФК «Троєщіна», який готовий платити гравцю Динамо в 10 разів більше тільки за те, що Коля буде приходити перед кожною грою і красиво показувати свої бутси і зачіску… Вибачте, трошки накипіло!

Але дійсно як на мене, то такий виступ в ЧУ можна пояснити виключно відсутністю мотивації і бажанню викладатись від гравців. Це видно неозброєним оком. Гравці основи знаходяться у зоні комфорту. Контракти підписані, ЛЧ попереду, гроші капають, більшість суперників вдається переграти без величезного напруження. Такий собі повний розслабон. І президент, і тренер не роблять головного – не знаходять шляхів для зарядження команди на викладку у кожному матчі. Зрозуміло, що видатний ВВЛ зробив би дуже все просто, він завжди так робив із тими, хто втрачав відчуття землі під ногами. Дубль і зниження окладу на рівень дубля. Штрафні санкції, навіть розрив договору. І активне підключення до команди молоді, яка дійсно вмотивована, яка не досягла рівня комфорту. Так, ми можемо побачити проблеми із результатами, в тому числі у ЛЧ. Але, ми не побачимо байдужості, бо гравці будуть викладатись. А рівень майстерності дублерів не такий і низький. Так, вони набагато молодші не мають зрілості, не мають досвіду. Але, треба показово посадити 3-4 зажравшихся гравців першої команди до дублю і дати шанс найкращим молодим. Це сьогодні є єдиний варіант врятувати команду. Так, краще було б купити 3-4 якісних гравця, які б створили конкуренцію. Але, схоже ми такої можливості не маємо. Молодь власна – єдиний шлях врятувати сезон, врятувати команду. Активно, вже із матча із Шахтарем, повинні грати 3-4 молодих гравці замість найбільш байдужих. Бо всі ми побачимо, що є молодь, що команда в важких фінансових умовах прагне змін. І тоді Реброву вибачать навіть поразки. Але, треба щось робити, а не жалітися. Щось конкретне – шанс молодим. Так би зробив ВВЛ. Бо зараз ми бачимо гравців, які дійсно роблять нам послугу, граючи за Динамо. Так, це стосується далеко не всіх гравців першої команди. Але, таких як Коля – стосується. Можливо вони почнуть поважати вболівальників і цінити той хліб, ту команду за яку грають.

Дякую за увагу!