Регистрация, после которой вы сможете:

Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог

Ставить прогнозы
и выигрывать

Быть участником
фан-зоны

Зарегистрироваться Это займет 30 секунд, мы проверяли
Вход

Украіна( клас Б )-- СРСР-2, 4-0. Выбор редакции

2019-12-26 14:23 Саме під такую назвою команд пройшов у Києві у присутності заповненного стадіону 8 травня 1962 року ... Украіна( клас Б )-- СРСР-2, 4-0.

Саме під такую назвою команд пройшов у Києві у присутності заповненного стадіону 8 травня 1962 року цей матч і саме з таким рахунком украінські футболісти другого ешелону виграли у формально другоі збірноі союзу, хоч в ній були і гравці першоі команди. Результати цього поєдинку не могли підвищувати імідж збірноі союзу і тому про цей матч майже не писали, а потім тишком все зробили, щоб його забути.

Наприклад, наша газета "Радянський Спорт" тоді обмежилась без коментарів коротесенькою заміткою, де були названі склади команд і рахунок зустрічі без призвищ авторів голів. Не густо для болільників Украіни з інших регіонів.

Я був на тому матчі і пережив з іншими болільниками хвилини радості та гордості за наш украінський футбол. Стадіон відчайдушно підтримував свою команду і палко вітав кожний успіх украінських футболістів. Тим більше, що до того з такими суперниками вони раніше не грали і цей матч багатьом з них запамятався на все майбутнє життя. Можна тільки дивуватися, що у ті часи провели ту зустріч під такими назвами команд, мабуть у запарі пропустили. Більше ніколи такого не було; між республіками дуже рідко зустрічі були, але щоб республіка проти союзу, то ні- не памятаю. Давайте згадаємо цей практично позабутий, але по своєму знаковий, футбольний матч.

Ця досить неочікуванна зустріч відбувалася, як один з останніх етапів підготовки збірноі союзу до ЧС-62 у Чілі. У тому році тренерський штаб тієі збірноі команди на чолі з Гавриілом Качаліним вибрав спосіб підготовки через проведення великоі кількості товариських зустрічей з різними командами. Ці зустрічі почалися у лютому і закінчилися у середині травня. Склад команди тасувався дуже часто у зустрічах з командами різного рівня. На заключному етапі збірну розбили на дві, першу та другу, але це досить номінально, бо гравці грали часто то в одній, то в іншій команді. Перед матчем у Києві збірна союзу наприкінці квітня зустрілася з Шведами, а 2 травня з НДР-2. Причому, на слідуючий день після зустрічі в Києві, вже 9.05, перша збірна на чолі з Качаліним і з Численко на полі, який грав напередодні у Києві, грала з бразильським Греміо. Як бачимо, щільність товариських зустрічей була дуже великою Мабуть такий метод підготовки до ЧС не був єфективним, бо тодішні результати в Чілі були невтішні як по результату, так і по спортивній формі ряду провідних гравців, наприклад, Яшин, Нетто, Іванов. До речі, я у свій час так ніде не прочитав, чому бувшого у відміінній формі на тому ЧС Каневського, гру якого там відмічала закордонна преса ( тоді ми стояли на перонах вокзалу і чатували поізди з Варшави та Бресту, щоб випросити чи купити польський "Спортовець" чи щось інше, щоб там подивитись на численні фото та розібрати статті про ті подіі) на неповороткого Мамикіна після другоі гри. Тільки в нові часи, прочитавши різні мемуари гравців того часу нашого сусіда, я ще раз впевнився, що багато з них ( Маношин, Іванов та інш.) просто не любили присутності киівських гравців у збірній, бо вважали іх вискочками. Потім фахівці визнали такий метод підготовки збірних до різних чемпіонатів невдалим, але з часом забули і через 14 років повторили, на жаль, з таким же невтішним результатом. Але повернемося до нашого матчу.

Наперед матчу вже на стадіоні люди гадали, хто вийде на поле у складі команд, особливо у формі збірноі союзу. І коли команди вийшли на розминку і диктор почав оголошувати склади команд, то трибуни зустріли ряд призвищ великим пожвавленням бо побачили ряд зірок того часу.

Украіна(клас Б) : Гурбич, Заболотний, Попичко, Єлесеєв, Дерябін, Добрянський, Гришин, Москаленко, Колдаков, Золотухін( Двоєнков), Бліндер(Шуйський).

СРСР-2 : Маслаченко, Григорий Амбарцумян, Чохелі, Чеботарьов, Сабо, Маношин, Метревелі, Серебряников(Гусаров), Каневський, Вячеслав Амбарцумян, Месхи.

Голи: Золотухін( по моій пам*яті на 16 хв.), Москаленко( 30, ?), Шуйський( 75).

Украінською командою керували ( сьогодні про це ніде не пишуть) Анатолій Зубрицький (Чорноморець Одеса) та Матвій Черкаський( СКА Одеса). На бровці збірноі союзу був і керував головний тренер Качалін.

Фактично украінська збірна була збірною Одеси. На полі ми побачили у матчі 9 гравців Чорноморця, 3-СКА і одного з Динамо Кіровоград. У запасі залишились гравці одеського СКА: дуже сильний воротар Каракозов та такі відомі футболісти, як Масловький, Підлісний та Метельський. Більше того, замість травмованого на розминці Шестернєва, вийшов одесит Леонід Чеботарьов, якого за проханням Качаліна позичили збірній союзу украінські тренери. У ті часи одеські клуби були найсильнішими в краіні у своіх зонах класу Б, в 1961-62 роках ставали там переможцями. Але тоді царювали чисто ідеологічні національно- республіканські обмеження спорткомітету, що не давали змоги одеситам підвищитися у клас А. Ніякого спортивного принципу. Так, по положеню краща украінська команда класу Б повинна була замінити найгіршу серед трьох, незважаючи на зайняте місце! ,украінську команду у классі А. Ідіотизм і абсурд повніший. Не хотілося союзному начальству , щоб украінські клуби збільшували своє представництво у вищій лізі. У 1961 році гірше всіх була команда Шахтар, яка зайняла в класі А 12 місце серед 23 команд, причому гірники здобули і Кубок союзу. На щастя одних та на біду інших цей бред розрубав Хрущов, залишивши Шахтар у вищий лізі. А Чорноморцю довелося знову все починати спочатку у класі Б.

Киівські болільники тоді вже добре знали одеситів по іх зустрічам з киівським СКА, багато про гравців цих команд писала місцева спортивна преса, яка добре висвітлювала футбольні змагання в класі Б. Так що ми чекали від наших доброі гри, але побоювалися за результат. Сам же матч перевершив всі чекання болільників. Украінські футболісти показали дуже потужну гру, на фоні якоі не дуже зіграні та мабуть і стомлені гравці гостей виглядали блідно, хоча після третього пропущеного голу робили все у нападі, щоб відігратися. Але це був не іх день.

В украінській команді це був найкращий матч у карєрі, як він потім багато разів згадував сам, у Василя Москаленка, та, особливо, у захисника Юрія Заболотного. Москаленко сам забив 2 голи у ворота Маслаченка( а це було ой як непросто зробити у протиборстві з воротарем-блискавкою) та й ще хитромудро залишив мяч під удар Золотухину ( Динамо Кировоград), який мав божий дар без зупинок і обробок відправляти круглого у ворота. Що стосується Заболотного, то ми читали, що це класний крайній правий захисник, але те , що він робив на полі просто здивувало глядачів. Він, під рев і оплески трибун, просто не дав грати самому Михайлу Месхі, якому було не те що виконувати свій фінт, а і, на мій погляд, дихати Юрій не давав. У другому таймі чомусь Качалін поміняв своіх крайніх напів флангами і проти Заболотного став грати дуже амбітний, швидкий і вправний Слава Метревелі. Але і в цього нападаючого нічого не вийшло- Заболотний вміло закрив його повністю. Глядачі були у захваті і казали, що хотіли би бачити Заболотного у Динамо. Невдовзі так воно і сталося- у 1963 році Юрій Заболоттний сав грати у Києві у невдалому для динамівців сезоні.

Останній, четвертий, гол забив у елегантній манері чорноморець Герман Шуйський. Це був повний розгром, від якого глядачі отримали величезне задоволення. А ось гра киян за збірну союзу у цій зустрічі була якась невиразна і нічим не запам*яталася. Правда, один раз Сабо добре поцілив по воротах, але кіпер Гурбич був майстром своєі справи і відбив у стрибку удар на кутовий. Через багато років Василь Москаленко згадував, що після матчу до них у роздягальню зайшов Качалін, поздоровив іх з перемогою та сказав:"Ви надали нам добрий урок".

Нагадаю коротко деякі відомості про ту збірну, яка складалася з одних з найкращих гравців украінських команд класу Б. В першу чергу про тренерів тієі збірноі.

АНАТОЛІЙ ЗУБРИЦЬКИЙ. Дуже відомий украінський воротар і Заслужений тренер Украіни. Думаю, що болільники чудово знають досягнення цієі людини і я не буду зупинятися на подробицях його спортивного життя. У тому, 1962 році, він успішно тренував Чорноморець, який зайняв 1 місце у 1-й украінській зоні клау Б. У фіналі кращих команд Украіни того року Чорноморець посів почесне друге місце.

Ще на одній світлині ми бачимо Анатолія Зубрицького серед гравців тієі збірноі.

На фото тренер разом з Юрієм Заболотним та Володимиром Дерябіним.

МАТВІЙ ЧЕРКАСЬКИЙ. Відомий одеський фахівець, Заслужений тренер Украіни. У тому році керував одеським СКА, який став найкращим у 2-й украінській зоні класу Б, а у фінальних змаганнях став 4 командою серед кращих команд Украіни другого ешелону

Цей тренер на своєму віку виховав ряд відомих украінських футболістів. Сам Матвій Черкаський був дуже мужньою людиною. У молоді роки він був важко поранений на фронті і витримав десь десять операцій, в результаті чого одна нога стала трохи коротшою. Але незважаючи ні на що, він знайшов в собі сили знову вийти на поле та відіграти з 1947 року за одеський Харчовик 159 матчів, у яких забив 27 голів. 19 грудня 2019 року душевно відмічали 95-річний юбілей Матвія Черкаського. Його вітали і про нього розповідали дуже поважні футбольні люди, у тому числі і шановний нами Дєві Аркадьович. Рекомендую почитати материали про цікаве футбольне життя Черкаського. Як на мене, то дуже цікаво.

Згадаємо також і деяких гравців тієі збірноі Украіни класу Б.

ВАСИЛЬ МОСКАЛЕНКО ( 1938-2005 ).

Це був відомий у свій час технічний центральний нападаючий, майстер спорту. У 2001 році в результаті опитування болільників газетою "Одеса-Спорт" Василь Москаленко був визнаний найкращим футболістом Одеси 20-го сторіччя ! Цікаво, що у цьому списку, зокрема, відомі одеські футболісти посіли такі місця: 2- Беланов, 3-Заболотний, ...10- Щегольков, 11- Буряк, 12- Трусевич, ...18- Шепель,...26- Юрій Никифоров. Я знаю Одесу і особисто повністю впевненний у неупередженності одеських вболівальників, бо вони знають свій футбол, як ніхто інший. Згідно даних одеських статистиків, Москаленко, виступаючи в різних офіційних змаганнях за одеські команди Харчовик, СКА та Чорноморець, забив 155 м*ячів у 431 матчі. Це дуже достойний результат. Він забив найбільше голів серед всіх гравців Чорноморця у кубку та у вищій лізі союзу. В 1969 році він забив в гостях чудовий гол через себе столичному Спартаку і цей його шедевр був визнаний найкращим голом на стадіонах Москви того року. Василя Москаленка завжди поважали і стереглися захистники всіх команд бо він вмів біля воріт "навести шелесту". Ось фото, що яскраво характеризує його гру.

1969 рік, Чорноморець-Динамо Киів, 1-1. Зліва направо: Турянчик, Медвідь, Соснихін та Рудаков намагаються відбитися від Москаленка.

Як за життя Василя Москаленка, так і сьогодні, місцеві вболівальники його називають " народним футболістом" Одеси. Я з ними цілком згодний.

ЮРИЙ ЗАБОЛОТНИЙ ( 1936-1995 ). Один з найкращих футболістів у історіі Одеси. Майстер спорту, правий крайній захисник. Дуже ціпкий гравець, відмінний персональщик. Неодноразово входив у число найкращих футболістів Украіни. Визнаний найкращим правим захистником Чорноморця за всю історію клубу. За Чорноморець Юрій зіграв у 207 матчах, де забив 2 голи. Він грав також у 1968-69 в миколаєвському Суднобудівнику- 79/3. Після своєі блискучоі гри у сезоні 1962 року, Юрій по праву почав сезон 1963 року у киівському Динамо, в якому провів за клуб 18 матчів.

Киівські вболівальники добре зустріли нового гравця і багато чого від нього чекали. Він добре почав, але потім щось у його грі стало не так. Через кілька десятків років писали, що у Києві трохи застаріла жорстко персональна гра Заболотного не завжди давала потрібний ефект. Я бачив всі ігри Юрія в Києві і ті матчі у інших містах, що тоді показувало ТВ і у мене склалося інше враження. По пеше, він почав грати у провальний для киян сезон 1963 року, коли після Соловьова, гра почала валитися. Апофеозом цього безладдя було 1-7 від Торпедо, коли на всіх гравців Динамо мов якась мара опустилася. Гра була розвалена повністю і нові тренери не зуміли іі налагодити. Заболотний був бузумовно дуже сильний персональщик, але у мене склалося враження, що нові тренери не встигли зіграти його з іншими захисниками, не поставили підстраховку і потрібний взаємозвязок з гравцями півзахисту, які самі того сезону втратили свою гру. А коли почалися негаразди з результатами, то тренерам вже було не до Заболотного. Мені особисто гра Заболотного в Динамо запамяталася своєю повною віддачею і великим бажанням не допустити супротивників до своіх воріт.

На світлині ми бачимо динамічний момент гри за участю Юрія Заболотного і Віктора Банникова.

Мабуть щось у своій києвській карєрі не задовольняло Заболотного і він по власній ініціативі повернувся до рідноі Одеси, де відмінно грав до 1968 року. Потрібно обовязково відзначити, що Юрій Заболотний дуже добре, шанобливо відносився до молодих гравців команди і завжди ім з охотою допомагав словом і ділом на тренуваннях. Зокрема, про це потім згадував відомий футболіст, а далі керманич і меценат одеського футболу Петро Найда, який вважає Заболотного своім хрещеним батьком.

ВАЛЕНТИН БЛІНДЕР. Один з улюбленців того часу одеськоі публіки. Майстер спорту. Лідер одеського СКА у 1959-63 роках, зіграв у 194 матчах, де забив 27 мячів. Але скільки голів позабивали його колеги після його проривів і майстерних передач, то на жаль, ніхто не рахував. Він грав крайнім нападаючим, де відзначався красивою швидкістною технікою і відмінним пасом, за що його дуже любили одесити. Але його чекала доля багатьох технарів, бо били Валентина по ногах нещадно. По причині травм у сезонах 1964-65 роках він грав мало і рано закінчив свою футбольну карєру. Потім він займався наукою і став кандидатом хімічних наук.

АНАТОЛІЙ ДВОЄНКОВ. Ефективний нападаючий, який в сезонах 1960-63 років , граючи за Чорноморець, провів 80 матчів, в яких забив 49 голів. Це був типовий таран нападу. Він мав від природи високу атлетичну статуру і його неможливо було не помітити на полі. Тоді в союзі такого зросту у поєднані з могутньою структурою і фізичною силою було тільки три гравці: він, Генадій Красницький з Ташкенту та Ромазі Урушадзе з Кутаісі, який, коли вперше з*явився в Києві у воротах кутаісців, то ми всі завмерли-такого гіганта ми ще не бачили- навіть у минулому 100 кілограмові Єрмасов та Шехтель мали меншу статуру. Я неоднарозово бачив гру Двоєнкова, і хай він не мав великоі швидкості, але часто приносив задоволення вболівальникам, як трактор розкидаючи захистників у чужій штрафній.

АНАТОЛІЙ КОЛДАКОВ ( 1937-1993 ). Киянин, який став в Одесі своім. Капітан Чорноморця тих років, найкращий бомбардир команди у 1961 і 1962 роках.

Анатолій грав у нападі класичним правим напівсереднім нападаючим, чудово бачив поле і вмів керувати нападом. За підсумками того 1962 року Колдаков зайняв 1-у строку між інших 10-х номерів у переліку найкращих 33-х гравців другого ешелону Украіни. На превеликий жаль цьому відомому украінському гравцеві хвороба серця перекреслила подальшу його гру, коли йому було тільки 28 років.

ОЛЕКСІЙ ПОПИЧКО ( 1941-2007). Вихованець одеського футболу, ще серед юнаків визначався дуже сильною грою в захисті. Майстер спорту. З перших своіх матчів за Чорноморець у 1961 році став гравцем основи. За цю команду провів 189 матчів.

Олексій Попичко був одним з визнаних лідерів одеського футболу, по праву вважався одним з найсльніших правих центральних захистників Украіни. Травми дуже рано змусили його піти з поля. Сезон 1969 року був у нього останнім. Потім він став кандидатом педагогічних наук і багато років очолював кафедру фізвиховання Одеського національного університету ім. Мечникова. Олексій Попичко був одним з найкращих істориків одеського і украінського футболу. Він зумів організувати музей футболу свого міста.

Я вже зазначав вище, що ця збірна украінська команда збиралася у пожежній гарячці обмалю часу і складалася практично з одеситів. І тут треба обов*язково сказати, що тоді в Украіні були і інші дуже сильні гравці, тренери і команди, на базі яких можна було б теж створювати збірну команду. До речі, і до того і після того так воно і бувало на практиці. В той час я, наприклад, дуже поважав луганьські Трудові резерви. Це була сильна і потужна команда, у тому 1962 році вона стала переможцем 3-і украінськоі зони класу Б, а потім у фінальних змаганнях, залишив позаду Чорноморець, Авангард Симферополь, СКА Одеса, Металург Запоріжжя стала чемпіоном Украіни, але по причині реорганізаціі чемпіонату ій довелося грати тільки у другій групі класу А. Тоді команду тренував відмінний молодий фахівець, майбутній засл. тренер союзу і Украіни, всім нам відомий тренер Герман Зонін.

У цій команді грало багато знаних в украіні гравців, які могли посилити збірну Украіни. Наприклад мені дуже подобалися іх відмінні нападаючі того часу Вячеслав Першин ( в сезоні 1962 року-29/15) та Ігор Балаба ( 34/14), починав набирати оберти Вал. Галустов та інші. В сезонах 1962-63 років за луганчан грав чудовий воротар, вихованець грозненьського Терека Гюндуз Джафаров, який у першому ж сезоні був визнаний найкращим воротарем Украіни у класі Б. Але, на мій погляд, згадуючи його гру і подумки порівнюючи з іншими воротарями, то він був взагалі найкращий у 1962 році серед всіх украінських команд. Його миттєва реакція у рамці воріт та у воротарській площадці була неперевершена, іноді він творив дива. Грою він нагадував, хоч був нижче зростом , молодого Банникова, але компенсував все швидкістю. Його технічні результати у Луганську були дуже добрі-55 матчів, в яких пропустив 43 мячі. Не знаю з якоі причини, але Джафаров часто міняв команди, хоч мав талант грати у найсильніших командах класу А. До речі, якщо пам*ятаєте, був в 1960 році Гюндуз і в киівському Динамо. Я бачив його на тренуваннях і в дублі- щось потрясаюче! Але гра на виходах не була його сильною стороною. Мабуть не схотів Джафаров сидіти на лавці за спиною інших динамівських воротарів і повернувся знову до Грозного, гравши там у сезоні 1961 року, але на Украіні про нього не забули.

Слід зазначити, що у багатьох інших командах були гравці, які суттєво виділялися своєю грою. Наприклад відмінний нап Віктор Суковіцин чи відмінний, швидкий, як ртуть, вінницький захисник Юн-Чен-Ян тощо. Багата була Украіна на футбольні таланти.

Хотів зазначити слідуюче. Готуючи цей пост, почитав спогади одеськіх гравців 60-х років і отримав величезне задоволення. Я не одесит, але люблю це місто і мені подобаються його люди. Тільки люди, які народилися в Одесі, з дитячих років вивчились там футболу, а потім грали багато років в його командах, могли стільки цікавого, чисто одеського, розповісти про футбол свого міста. Ці люди не були зірками союзного масштабу, але на них тримався футбол Украіни. І читати цих старих футболістів дуже цікаво, вони зберігають дух дійсно одеського, того відомого, футболу свого міста. Наприклад, ну як пройти мимо такого просто чудового одеського ессе: Відомий одеський воротар Городенко називає себе " вихованцем пересипського футболу" і згадує, як навчаючись в ФШМ, він разом з Щегольковим, Фурсом, Москаленком, Єлісеевим бігали на стадіон на ШАМПАНСЬКОМУ провулку "КАЗЁНИТЬ"( неможливо і не потрібно перекладати з російськоі цю ідеому) у футбол. Ось так тоді хлопці називали своі тренування та процес гри у футбол. Чудова розповідь, в якій дух свого часу. Тому мені дуже подобаються пости та коменти наших блогерів- ветеранів киівського футболу, в яких завжди присутні цікаві розповіді про минулий футбол та футболістів, яких вони знали чи разом грали.

Ось про який забутий матч та про деяких кращих украінських футболістів свого часу мені хотілося Вам нагадати напередодні Нового року. Маю надію, що відомі наші ветерани теж дивилися цей матч і розкажуть нам своі враження. До всіх з повагою і з Новим роком!

ТОП-10 настольных игр на время карантина

26.12.2019, 14:23
Топ-матчи
Контрольные матчи Динамо Верес 3 : 0 Закончился
Лига чемпионов Ювентус Лион - : - 7 августа 22:00
Ман.Сити Реал - : - 7 августа 22:00

Еще на эту тему

Самое интересное:

Лучшие блоги
Loading...
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть