Відкриваючи... ще не відкрите!

Нові дні... отож і нові проблеми! Тут, бач, у якогось там “Реала” ще спробуй виграти... А вже про перемогу над таким футбольним монстром, як “Вільяреал”, чи варто і мріяти?!

Скільки довелося і чути, і читати - “Динамо” потрібен забивний форвард! І придбали іспанського форварда... Ще й такого, що у Голандії добре пограв (може, це його і зіпсувало?

!). І що ж вийшло — пшик! Великий чи малий... Ну, це вже на який смак. А, може, треба було... не поспішати. І за ті ж гроші придбати не одного іспанського форварда, а... двох іспанських захисників. І до того ж — саме тих, що відзначилися у матчі “Динамо” - “Вільяреал”. І, може б, тоді у грі з іспанським клубом було — не 0:2... а 2:0! Як ви гадаєте, вельмишановні?! Але ж хто знав тоді, що ж трапиться тепер.

Та і Луческу... Бельгійський чи голандський футбол нібито добре знає, що і підтверджував результатами. А іспанський футбол... ну, хіба ж він зовсім не знає?! Бо коли ще керував “Шахтарем”, дехто знаходив певний перегук між грою головного суперника “Динамо” і грою “Барселони”. Та й іспанські клуби Луческу удавалося перемагати. Хоча були і конфузи.

Згадується і такий момент у єврокубкових протистояннях. Ну, мало не анекдот. “Шахтар” догравав матч з одним з іспанських клубів. Рахунок на табло влаштовував гірників. А іспанцям, щоб пройти далі, треба було забивати гол. І ось на останній хвилині біля воріт “Шахтаря” подається кутовий. Воротар іспанців, бо втрачати нічого, кидається мерщій до штрафного майданчика і... ударом головою забиває вирішальний гол. Це і запамяталось, бо ні до, ні після спостерігати щось подібне усе ж не доводилося.

Та і взагалі згадується не тільки результат матчу і сама гра, а і певні аспекти гри. Колись, ще при Хацкевичу, Циганков, що здебільшого діє на правому фланзі, раптом опинився на фланзі лівому і діяв дуже ефективно. Це бувало не часто, отож і запам'яталося.

Згадується і, як у нещодавньому матчі з “Минаєм” Сидорчук, якого більше бачимо у середині поля, раптом опинився на правому фланзі атаки і зміг суттєво загострити гру.

Згадується уже в матчі з “Вільяреалом” удар Циганкова головою. Був гострий момент. Хоч гола і не було. Але ж і раніше ударів головою від Циганкова ми ніби не бачили.

Згадується, як Родрігес у цьому ж матчі, можна сказати, по-гросмейстерськи тримав паузу, показуючи, що ось-ось... зробить передачу. Передача, врешті-решт, вийшла невдалою, але ось таке тривале і упевнене тримання паузи було і ефективним, і багатообіцяючим.

Отож є футбол, до якого ми звикли, і є нові, несподівані штрихи у ньому. Тому і замислюєшся, скажімо, ось над чим. Ярмоленко, що як і Циганков діяв більше на правому фланзі, у грі “на другому поверсі”... ну, себе майже не виявив. А чому? Бо дядечко таки ж... височенький.

Колись переглядав матч збірної Хорватії, і що тоді вразило — гра Срни у збірній і у “Шахтарі” була за змістом суттєво різною. І, мабуть, один з аспектів тренерської думки і полягає у тому, щоб у добре знайомому відкривати... ще не відкрите.

Іспанські журналісти після матчу висловили таку думку — Луческу в цьому поєдинку переграли. А я згадував, як Михайличенко сидів на тренерській лаві. Сидів, трохи схожий на Христа, якого ще не розп'яли, але вже збираються це зробити. Сидів і не знав, що ж робити з ігровими проблемами “Динамо”. А Луческу прийшов і ніби сім баб пошептало — гра команди почала налагоджуватися.

Отож і думалося — ну, не змогли... не пощастило... не склалося... Але ж щоб ось так — узяли і переграли. У таке не дуже віриться.

Так, ми з вами збагатилися... І не перемогою чи нічиєю, а — гірким досвідом! Але, може, це ще важливіше?! Ну, не з точки зору злободенності, а озираючись на перспективу.

Побачимо. І остаточно не втрачатимемо... ну, якщо не надій, то хоча б ілюзій.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости