Втратили себе

Я не дуже добре знаю чеську команду. Памятаю її в кінці 90-х, коли вони на жаль в фіналі Євро програли англійцям, пригадую Недведа, Поборського, Колера, Шмітцера і, звичайно, кіпера Чеха в незмінного шльомі.

Нинішню чеську команду не знаю від слова «зовсім», тим більше, що вона хоч і виходить стабільно на Євро, але там майже нічим не запамятовується.

За часів Шевченка ми її двічі впевнено обіграли в Лізі Націй, а при Петракові, хоч і зіграли внічию в товарняку, пропустивши гол в компенсований час, але, чесно кажучи, тоді восени 2021 року, ледве тоді винесли ноги. З нинішніх гравців можу пригадати Цоуфала і Соучека та і тому, що вони грали з Ярмоленко в одній команд . Оце і все. Тому я не знав чого чекати від цієї сірої, як по мені, і до того ж розібраної, команди. Було ясно лише одне, що гренадери - чехи , як колись гусити, вийдуть битись до останнього подиху, на останньому клаптику поля.

Та було ще одне, що напружувало перед грою: після гри з албанцями наш тренер заявив, що «не було команди на полі». Але жодного разу, абсолютно - жодного, не сказав в чому помилився особисто він. У нашого тренера десь глибоко в голові закарбувалось, що «міста здають солдати, а генерали їх беруть». І саме це напружувало перед грою і думаю, не тільки мене і Вас, колеги, але і гравців.

Як відчувалось , так і вийшло. Ребров в старті випустив 6-ть нових гравців. Так, з албанцями, нащадками Скандерберга, наша середина поля зіграла відверто на одиницю, але замість того, щоб щось аналізувати і виправляти, Ребров чомусь вирішив працюти скальпелем, а не головою і різати саме по тому, що могло б нести йому золоті яйця. Судаков, Циганков, Бражко – аут, Степаненко, Зінченко, Ярмоленко – пліз.

Конопля, який в матчі з героями Країни Орлів, був чи не найкращий, вчора не зіграв ні миті, тому що, Ярмоленку, що замінив замість Циганкова, потрібні були м’язи – вийшов Тимчик. Одним словом, наші хлопці вийшли битись і боротись.

Заміна Яремчука на Ваната напрошувалась, а заміна Кабаєва Мудриком, здавалась, що і була логічною, але, як по мені, не виглядала доцільною, тому що в останніх іграх у Мудрика, крім красивого бігу а-ля Усейн Болт креативної думки не проглядалось. Ось і вчора він на собі заробив аж три, здається, гірчичника, красиво втікав, а толку. Виграють не гірчичниками, а голами. А в Михайла вчора був лише один небезпечний момент, який він створив сам для себе, і який він же сам і не реалізував.

Ярмоленко почав пороти моменти прямо зі старту, втрачаючи м'яча і створюючи небезпечні моменти біля наших воріт. Його потрібно, на мою думку, міняти вже десь на 25- ій хвилині, скільки він напартачив. Хоч коментатори, захлинаючись, кричали про суперінтелектуальну гру Андрія, але, коли сил немає, то й гри немає. На УПЛ його вистачає, а в грі проти команди, що вища за нашу сантиметрів на 10 –ть, Ярмоленко не виглядає орлом, як би нам, вболівальникам Динамо, цього не хотілось.

Накачані до нестями Ребровим наша команда виглядала командою, для якої головне не перемога, а відсутність помилок в грі. На мою думку саме ця боязливість помилок, ляк їх, і привів до поразки. Нічим іншим не можу пояснити намагання Шапаренко обіграти чехів в своєму карному майданчику і неочевидну гру рукою Матвієнко в ній.

Друзі, дуже багато хвалять нашу збірну за другий тайм. Так, ми перебігали чехів в другій половині гри. В другому таймі наша збірна володіла м'ячем, як стверджує сайт Fotmob, 72% відсотка часу (в першому 47 %), але що з того. Доки не вийшли Судаков з Циганковим і Піхальонком наша збірна, крім шаленства і біготні, нічим не вражала. Якщо не працює голова, якщо у команди немає креативних гравців, то така команда не зможе виграти, навіть, якщо швидше бігає і, навіть, у такої мертвої команди, як чеська. В другому таймі українці 215 разів пасували один одному, а чехи лише 65-ть. І що з того? Який толк від цього: один гол від Судакова, один втрачений момент від Ваната і напівмомент від Мудрика . Все… І самі пропустили, до того ж...

Знову і знову повторюсь, що наші хлопці вміють грати в футбол – вони це показали в тому ж другому таймі. Але в нашій команді немає суті самого футболу. Ми за часів Реброва виграємо швидше по рахунок везіння, удачі. Але везіння і перемога, як правило, знаходяться на різних полюсах буття. Виграє той, хто знає як перемагати і може вигравати саме сьогодні, саме тут. На жаль команда Реброва, на мою особисту думку, може вигравати, але не знає як.

Багато з нас сприймали прихід Реброва до керма збірної, як прихід месії. Але на жаль месії ще нікого не рятували і горе тим, хто вірить в месію і не вірить самому собі. Наші хлопці, як і всі ми, повинні нарешті повірити в свої сили, в себе і не розраховувати, що хтось нам презентує чарівну паличку і ми почнемо всіх рвати, як Тузик тапки. Вони ж це змогли зробити за часів Шевченко і Мальдери, а нині втратили віру в себе, втратили себе.

Тому, знову ж на мою думку, Ребров повинен піти. Так - ССР був прекрасним гравцем, так - він може бути непоганим тренером клубної команди, але тренувати збірну - це не по ньому. І якщо він цього не розуміє, то це гірше для збірної. Він мучить і себе, і хлопців.

І до того ж, як виявляється, ми грали з дуже сильною збірною.

А U-21 під керівництвом Унаї Мельгоси крушить всіх на своєму шляху.

З повагою,
Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости