Матч 10-го туру Першої ліги «Ворскла» — «Чернігів» (0:1) став приводом для припинення альянсу між головним тренером полтавчан Олександром Бабичем і клубом. Фахівець розповів про період своєї роботи в Полтаві, спробувавши пояснити причини очкових втрат.
Олександр Бабич— «Ворсклу» я очолив у середині липня, коли до старту цьогорічного чемпіонату залишалося трохи більше двох тижнів. Не буду говорити про всі труднощі в процесі підготовки до нового сезону, адже футбольні люди це добре знають і розуміють.
І справа тут не тільки фінансового характеру — все впиралося в кадровий аспект. Враховуючи, що команду покинуло близько двох десятків футболістів, довелося терміново шукати їм заміну. Робити це в авральному порядку напрочуд складно, проте я вдячний тим хлопцям, які зголосилися стати гравцями полтавської команди. З ними ми й почали чемпіонат, а потім до нас приєдналося ще кілька новачків. У нас була мета підсилити склад ще двома-трьома виконавцями, але на заваді став черговий трансферний бан. Він, як і необхідність награвати склад уже по ходу чемпіонату, і наклав відбиток на результати.
Скажу відверто: у «Ворсклу» я йшов зі щирим серцем, «зацькувавшись» ідеєю створити боєздатний колектив, який у найближчій перспективі міг би відновити свої виступи в Прем’єр-лізі. Але ж не моя вина в тому, що клуб опинився у важкій ситуації, викликаній баном. А бан цей, як відомо, не виріс на порожньому місці. У клубу були борги, і чималі.
Утім, потрібно було працювати далі, і ми разом із колегами по тренерському штабу намагалися це робити сумлінно. Були перемоги, траплялися й втрати очок — усе те, без чого футбол неможливий. Зрозуміло, що вболівальникам хочеться бачити тільки позитивні результати, проте вони мають розуміти, що це відбувається не завдяки чарівній паличці, а внаслідок кропіткої роботи всього колективу. Для цього потрібен не місяць-два, а набагато більший термін. У цьому плані згадуються слова Віктора Прокопенка, який говорив, що для створення конкурентоспроможної команди потрібно 2−3 роки.
Як приклад можу згадати період роботи в Україні іспанця Хуанде Рамоса, який тільки на третій рік свого перебування в «Дніпрі» досяг стабільності в результатах. Є й приклад Руслана Ротаня, який у перший сезон своєї роботи в «Олександрії» витримав неабияку хвилю критики, проте ще за рік він вивів свою команду на якісний рівень та за підсумками сезону 2024/25 завоював срібло.
— Що за конфлікт стався по завершенні матчу з «Черніговом», коли діалог команди з одним із уболівальників відбувався на підвищених тонах?
— Не сказав би, що це був конфлікт. Були емоції — спочатку з боку цього вболівальника, а потім і з мого. Я намагався достукатися до свідомості нашого вболівальника, пояснюючи, що за місяць команда не робиться, однак мої пояснення не були почуті. Я прекрасно розумію вболівальника, який так само, як і ми, відчував досаду від поразки «Ворскли». Але ж і він повинен був нас зрозуміти і не дорікати, безапеляційно звинувачуючи в програші.
За надмірні емоції, під час яких не довелося добирати слова, хотів би вибачитися. Принагідно хочу зауважити, що у «Ворсклу» я прийшов з амбітними планами і ніяк не думав про непередбачувані в роботі речі. Зрозумійте: я собі не ворог. І нинішня ситуація — це ще один урок і серйозне випробування в моїй тренерській кар’єрі. Бажаю «Ворсклі» якомога швидше вийти на стабільний рівень і завоювати право знову представляти Полтаву в еліті нашого футболу.
В’ячеслав Кульчицький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
