Відомий експерт і тренер Олег Федорчук поділився своїми висновками за підсумками вчорашнього матчу півфіналу плей-оф кваліфікації ЧС-2026 Україна — Швеція (1:3).
Олег Федорчук— Найбільше засмучує те, що гра з нашого боку була спланована примітивно. Шведи виглядали набагато різноманітніше. На мій погляд, завдання тренера — приховати недоліки своєї команди й використати свої переваги. Грем Поттер це використав сповна. У суперника було два швидкі атакувальні футболісти. Вони віддали ініціативу й класно зіграли на контратаках. Окрім трьох забитих м’ячів, створили ще кілька небезпечних моментів.
Чому наш тренерський штаб не прорахував ці варіанти — питання. Ми випустили Ваната, якому був потрібен простір, тобто гра другим номером. Але суперник закрився, і чим у цій ситуації запам’ятався український форвард? Нічим. Зон не було, його швидкість не знадобилася. До того ж самі шведи розуміли, що воротар — це їхня найслабша ланка, от вони й перекрили всі шляхи до своїх воріт. Наші наставники більше думали про свою гру, а не про дії шведів. Будувати тактику лише на своєму бажанні — це, знову-таки, примітивно.
— Перед матчем Сергій Ребров говорив, що буде бій. З боку збірної України він був?
— Можливо, для самого тренера це й був бій, який підсумував трирічну роботу наставника. Настав момент істини, а команда виявилася абсолютно не готовою до поєдинку.
— Із чим пов’язана відсутність гостроти й акцентованих ударів у площину воріт (окрім гола Пономаренка)?
— Це пов’язано з підбором гравців. Якщо тренер добирає гравців, які можуть багато комбінувати, але менше загрожувати воротам, то великого успіху досягти не вдасться. Головне завдання наставника — це вибрати таких виконавців, які разом можуть розв’язати поставлене завдання. Лише від безвиході збірна України почала діяти у два нападники. Адже в разі невдачі, діючи за схемою 4−1−4−1, ми не можемо перебудуватися. Увесь світ перейшов на гру з трьома нападниками. Шведи грали з двома, але їм і цього вистачило. Для чого потрібна варіативність? Це коли щось не виходить, є три-чотири запасні варіанти гри.
На тлі суперника ми виглядали, як студент, який під час іспиту знав відповідь лише на один білет. У футболі такий варіант не проходить.
На передматчевій пресконференції мене різонула тема капітанства. Журналіст подивився в корінь цього питання. Що таке призначення капітана? Це коли тренер демонструє напрям колективу, атмосферу в команді. Але, як показала гра, наш капітан, яким був Ілля Забарний, був, на мій погляд, найгіршим на полі.
— У своїй версії стартового складу у вас вийшла одна неточність. Замість Михайліченка вийшов Тимчик. Правий захисник вас вразив?
— Абсолютно. Олександр багато метушився. Його фішка — атака, але ні там, ні в обороні гравець не був переконливим. Склалося враження, що він уперше грав на такому рівні. Сама зв’язка Забарний-Тимчик провалила гру. Бондар із Миколенком були трохи кращими, хоча захисник «Шахтаря» також був не у своїй тарілці.
— Там більше завдяки Миколенку. Здалося, що в першому таймі наш лівий захисник був плеймейкером.
— Згоден. Із усіх футболістів, хто відіграв повний матч, Віталій був найкращим. І він єдиний, хто після матчу сказав правду про гру збірної України.
— Хто ще не виправдав ваших очікувань?
— Калюжний. Іван непоганий гравець, але не для рівня чемпіонату світу. Вважаю, що головним винуватцем у першому пропущеному м’ячі був якраз Калюжний, який загубив зону, просто створював чисельність в обороні.
— У першому таймі вразила пасивність в атаці. Знову було володіння м’ячем заради володіння. Чому так?
— Якщо м’яча немає у штрафному майданчику суперника, то й немає небезпеки, що й було впродовж 70 хвилин, поки не почали доставляти м’яч ближче до воріт шведів. Знову-таки, завдання тренера — вибрати гравців із такою ментальністю, які були б націлені на ворота, а не на передачу, про що ми вже говорили.
Чому Судаков мало грає в «Бенфіці»? Тому що в нього багато допоміжних дій, але немає основних, гострих рішень. Так учора зіграла й уся збірна України. Ті ж Циганков і Зубков розчарували в першому таймі. За такої схеми гри флангові виконавці мають бути як нападники, тобто брати на себе ініціативу, йти в обіграш, доставляти м’яч у небезпечну зону, але цього не було. Лише після перерви Циганков почав бодай чимось нагадувати справжнього себе.
Під час такого академічного футболу у виконанні збірної України суперник без проблем встигав відходити назад і перекривати всі зони. Підопічні Сергія Реброва не дали темпу, що було дуже потрібно в грі з суперником, у якого багато вікових футболістів.
— Яким загалом буде ваш підсумок нинішньої кампанії збірної України?
— Концепція Сергія Реброва ні до чого не призвела і не призведе. За три роки його роботи ми так нічого конкретного й не побачили у виконанні нашої національної команди. А якщо згадати, як бездарно за цього наставника ми проводили ключові поєдинки, то стає дуже шкода українських уболівальників.
У такій обстановці, яка є в нашій країні, у команди обов’язково має бути характер, а його, як показав поєдинок проти Швеції, не було. Тренер збірної — це не конструктор комбінацій, це мотиватор, психолог. Тим паче що головному тренеру керівництво федерації завжди йшло назустріч у перенесенні матчів внутрішнього чемпіонату. А це не працювало. У мене склалося враження, що Ребров не вважав вихід на чемпіонат світу метою свого життя. Це був проміжний етап його тренерської кар’єри.
Хіба у Грема Поттера (головний тренер збірної Швеції, — прим. ред.) було менше кадрових проблем? Але ви подивіться, як шведи билися за кожен м’яч, як була вибудувана гра. Ось це видно, що тренер виконав великий обсяг роботи для того, щоб команда виконала завдання, принаймні на цей поєдинок.
Сергій Бойченко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар