Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
До 90-річчя ФК "Динамо" Київ
Підіб`ємо підсумки. Вчора я поставив на голосування запитання: Як Ви ставитесь до того, щоб я публікував на "Шуріку" свою наукову розвідку про "матч смерті", яку я писав ще в листопаді 2015 року. "За" проголосувала 21 людина, "Проти"-3. Я дуже вам вдячний! Отже, спробуємо по суті!
Панове!
Незабаром (13 травня) нашій Команді-київському "Динамо" виповниться 90 років. Я подумав-осторонь такої події залишатись мені не можна. Тому я вирішив опублікувати на "Шуріку" розвідку, яку написав ще в листопаді 2015 року. Вона розповідає про "матч смерті".
Я розумію, що на цю тему тут писали не раз, не два і не три рази. Власне, розвідка розповідає про відомі речі. А ще вона дуже довга. Власне моя, як я думаю, перевага в тому, що це-наукова розвідка. Отож, питання:
Ви за чи проти того, щоб я публікував тут свою наукову розвідку?
Дописавши пост про Марка Безручка я подумав: А чому, поставивши собі завдання написати про людей, іменами яких були названі під час декомунізації названі вулиці української столиці, я пишу лише про військових діячів періоду Української Революції? Адже є й багато інших діячів, імена яких, поки що, на жаль, відомі мало.
У нашій історичній публіцистиці його часто ставлять в один ряд з легендарними гусьми, які, як відомо, Рим врятували.
Сьогодні-розповідь про генерала Марка Безручка-людину, яка, якщо вірити нашій публіцистиці, врятувала Варшаву.
Вулиця Марка Безручка розташована у Шевченківському районі Києва. Вона виникла у 40-их-50-их роках XX століття.
Позавчора "Барселона" програла "Ювентусу" 0:3. Тому я вирішив запостити історію, яку пригадав ще у березні, після матчу "Барселона"-"ПСЖ". Чому я вирішив запостити зараз-не знаю.
Думаю, багато хто здогадається, про який "камбек" "Барселони" я говорю. 1993 рік, 3:1 у Києві, 1:4 на "Камп Ноу"...
Ця історія-спогад мого Тата.
Чомусь саме фраза Мартіна Лютера Кінга, яка була виголошена 1963 року, а через майже півстоліття безсоромно вкрадена однією українською політиканшою, згадалася мені, коли я пишу цей пост. Бо те, що я зараз пишу, назвати інакше, ніж мрією я назвати не берусь.
Як я вже писав у циклі "Їхали козаки, їхали на Євро", Тато не раз казав: "Шевченко-це все, що іноземці знають про Україну".
Нещодавно моєму блогу виповнився рік. З цієї нагоди я вирішив повернутися до своєї улюбленої теми-не надто відома широкому загалу людина з вражаючою біографією.
Вулиця Василя Вишиваного розташована у Дніпровському районі Києва. На відміну від вулиць Алмазова та Омеляновича-Павленка, історія яких тягнеться з XIX століття, ця вулиця виникла відносно нещодавно-у 50-х роках минулого століття.
"Під час учорашньої маніфестації Одеса була здивована несподіванкою. Популярний начальник Другої студентської школи юнаків, полковник гвардії, георгіївський кавалер, із перев'язаною пораненою рукою, на чудовому рудому коні вів свою школу під сепаратистським українським прапором".
Так 4 березня 1917 року газета "Одесскій листокъ" описувала першу українську маніфестацію в місті, що відбулася днем раніше.
Вирішив розпочати нову серію. В ній я буду оповідати про людей, іменами яких нині названі декомунізовані та дерусифіковані київські вулиці. А також про самі ці вулиці.
Перша розповідь буде про Олексу Алмазова. Вулиця, названа його іменем знаходиться на Печерську. Пролягає від Московської і Цитадельної вулиць до площі Лесі Українки.
Вчора не зміг на жаль, написати пост-був зайнятий. Тож напишу сьогодні.
Також я вирішив об'єднати події останніх трьох днів подорожі.
До чого тут Антуан Грізманн? Його рідне місто-Макон-сильно пов'язане з нашою мандрівкою.
З Мазі виїжджаємо вранці 17 червня. У Маконі ми маємо зустріти нашого товариша, який після Ліонської ганьби залишився у Ліоні.
