Дебютний відрізок Олександра Хацкевича в якості головного тренера киян виявися майже ідеальним. Необхідно віддати належне Хацкевичу та його тренерському штабу, які блискуче впоралися з завданням підготуватися до надважливих стартових матчів сезону. Перемоги над «Шахтарем» та «Янг Бойзом» прибрали весь негативний фон, що супроводжував призначення на посаду нового головного тренера.
- Имя:
- Роман Сиволап
- Статус:
- Наставник (1829 комментариев)
- Любимые клубы:
- Динамо Киев
- Зарегистрирован:
- 05.10.2010 20:26
- Карма:
- 12412
- Топ-10 блогеров:
- Да
-
-
Прихід Олександра Хацкевича на посаду головного тренера «Динамо» проходить під лозунгами повернення до традиційних українських футбольних цінностей. Виявляється, щоб грати в «іспанський контроль м’яча» необхідні інші гравці, котрі цей м’яч вміють контролювати, а в нас є тільки ті, які можуть його переводити вперед і швидко за ним бігти.
-
При всьому моєму скептицизмі по відношенню до тренерської кваліфікації Олександра Хацкевича не очікував побачити таке безпорадне «Динамо» в матчі з «Шахтарем» на суперкубок. Паулу Фонсека з легкістю здобув першу перемогу над новим наставником киян. Динамівці виглядали слабко в тактичному плані, про злагоджені колективні дії мова взагалі не велася.
-
Так вже вийшло, що все міжсезоння пройшло для «Динамо» під знаком повернень. Повернулися Хацкевич та Лужний, Гусєв та Мбокані, схема 4-4-2, є бажання, щоб повернулася швидка атакуюча гра. Напередодні зустрічі з «Шахтарем» хочу поділитися власними враженнями від змін, що відбуваються в «Динамо» з приходом нового тренерського штабу.
-
Третій повноцінний сезон Сергія Реброва на чолі «Динамо» виявився не таким триумфальним, як два попередніх. У перші свої сезони Сергій Станіславович, як сумлінний студент, здавав практично всі свої іспити на максимальну оцінку. Здавалося, що два чемпіонства, перший після Лобановського вихід до плей-офф Ліги чемпіонів, дві перемоги в Кубку України дарували Реброву безмежний кредит довіри від вболівальників та власників клубу.
-
Київ засумував без титулів. П’ять років без чемпіонства, сім без кубку. Про колишнє лідерство «Динамо» в українському футболі залишилися тільки спогади. Лише Шовкоський, Гусєв і Рибка тримали над головою кубок країни. При чому останній робив це у футболці найпринциповішого суперника. Вболівальники в останні роки звикли до розчарувань.
-
Столетия без государственности сформировали образ украинца комплексующего, ищущего компромисса с сильными мира сего, прячущегося в своей "хате с краю". Думаю, что размышлять о причинах, искать оправдания не имеет смысла. Просто необходимо становиться другими. Свергнув Януковича мы встали с колен.
Но порадоваться нам не дали.
-
Матчи «Динамо» и «Днепра» не отличаются таким накалом страстей, как противостояния Киева и Донецка или Днепропетровска и Харькова. Дружественные отношения болельщиков клубов не дают разыграться вулкану страстей на поле и за его пределами. Ненависть не застилает глаза болельщикам и участникам матча. Такое положение вещей дает возможность отбросить околофутбольную шелуху и сконцентрироваться на самом футбольном действе.
-
Динамовцы давно не радовали своих поклонников. Последняя победа над серьезным соперником в официальных матчах была в апреле прошлого года. Тогда киевлянам удалось победить «Днепр». После этого матч с командами более-менее высокого уровня приносили лишь разочарования болельщикам «Динамо».
Неудобный соперник.
-
«Поэтому и говорится: если знаешь противника и знаешь себя, сражайся хоть сто раз, опасности не будет; если знаешь себя, а противника не знаешь, один раз победишь, другой раз потерпишь поражение; если не знаешь ни себя, ни противника, каждый раз, когда будешь сражаться, будешь терпеть поражение».
Сун Цзы «Искусство войны»
