Так, боротьби за чемпіонство у цій першості ніби і не було. Але ж яка завзята боротьба за срібло! Інтрига яка… При повній відсутності інтриганства. Вже і ніби на срібло особливих надій не було, але тут… ну, як сім баб пошептало… «зоряна» перемога! Навіть Скрипник зізнався, що – заслужена…
Отож «Динамо» – «Зоря» – 3:1.
Перемога, яка багато що вирішує.Не можна було не помітити певну незбалансованість у грі динамівської команди у багатьох матчах. Для «Динамо» важлива наявність простору, щоб гравці могли розігнатися. Простору нема і гра команди… ніби задихалася.
У цьому ж матчі з «Зорею» простір у динамівців… ну, ніби з’явився. Отож і хотілося б поміркувати – а за рахунок чого це сталося.
Ну, коли подивитись на голи, забиті динамівцями, то і забиті вони були в ігровому, а не вимученому стилі. Забиті в результаті стрімкого маневрування. В результаті несподіваних комбінацій. І це при тому, що гра команди у попередніх матчах інколи майже відразу і до того ж досить легко прочитувалась.
Два голи були забиті у той кут, що захищав голкіпер, і він, мабуть, не чекав саме такого. Скажімо, перший гол Віктор Циганков забив, одержавши м’яч збоку від воріт. І в таких випадках здебільшого б’ють у дальній, не прикритий воротарем кут. Б’ють, розраховуючи не скільки на силу удара, скільки на на влучність. Циганков же бив у кут, захищений воротарем. Бив сильно і влучно і це стало несподіванкою.
Та і другий гол, забитий Сидорчуком – позиція для удару була не надто зручною. І тут теж більш звичним було б – або бити у дальній кут, або робити передачу. І Циганков, і Сидорчук діяли ніби проти звичної логіки і якраз це і виявилось ефективним.
Третій гол був забитий після проходу Русина, удару… і Циганков, пішовши на добивання, досяг успіху. Але що цікаво. Коли Русин одержав передачу і наближався до воріт, його вже зустрічали троє-четверо гравців «Зорі». Тобто ударити по воротах він зміг, а ось пробитися самотужки уперед йому б самому не вдалося. Отже, «Зоря» пильнувала і досягти чогось можна було б насамперед за допомогою колективних дій.
Але спочатку успіху досягла «Зоря», що настрою аж ніяк не додало ні динамівцям, ні їх уболівальникам. Та і зрівняти рахунок, і потім вийти уперед удалося усе ж досить швидко.
Що кинулося у вічі – більш активне використання динамівцями пресингу. Якщо пресинг є досить ефективним у виконанні «Зорі» і «Десни» проти «Динамо», то чому він не може бути ефективною зброєю у руках «Динамо» проти «Десни» і «Зорі». Тим більше, давно вже помічено, що коли такою зброєю, як пресинг, користуються індивідуально сильніші гравці, то і пресинг виявляється ефективнішим.
Хто у «Динамо» здебільшого відбирає м’яч у суперника? Захисники. Біля власного штрафного майданчика. Що далі? Передача – або комусь на хід. А там пильнує оборона суперника. Або передача комусь з півзахисту і тоді… починається пресинг. 4-5 передач і м’яч уже у суперника.
А якщо у «Динамо» м’ячем за рахунок власного пресингу оволодівають півзахисники, то це десь у центрі поля. І пресинг суперника може… просто не встигнути спрацювати.
Футбол змінився. І нині пройти по флангу так само важко, як і по центру. Динамівці і не намагалися цього разу проходити по флангу, як це вони робили у багатьох попередніх матчах. Команда старалася атакувати, так би мовити, між флангом і центром. А на фланг динамівці йшли тоді, коли там уже не було гравців суперника. Тобто коли там з’являлися вільні зони.
Отож «Динамо» ніби «упіймало» свою гру. Але ж наскільки міцно воно тримає її у власних руках? Гра команди була досить переконливою. Але ж наскільки стабільна ця гра?! Побачимо це і у наступному матчі, і у наступному сезоні.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости